Розділ «11. Veni, vidi, vici Прийшов. Побачив. Переміг»

— Не знайшли папірця, сер, коли повернулися з душу, чи не так?

Ендер відшукав поглядом зухвальця. Це був Бобик, і, звичайно, вже у формі. «Прийшов час розрахуватися за всі приниження, чи не так, Бобику?»

— Звичайно, — презирливо скривися Ендер. — Я не так близько до підлоги, як ти.

І знову вибух сміху. Бобик почервонів від гніву.

— Виходить, що ми не можемо розраховувати на старі способи ведення справ. Так що будьте готові до бою в будь-який час. Не прикидатимуся, що мені подобається, як вчителі втручаються у гру, але мені імпонує одне: що в мене є армія, яка може з цим упоратися.

Після таких слів, якби він попросив їх слідувати за ним на Місяць без скафандрів, вони б це зробили.

Петра — не Карн Карбі: її тактика була куди більш гнучкою, вона мала що протиставити стрімким імпровізаціям Ендера. У результаті після бою Ендер утратив трьох бійців, ще й дев’ять були важкопоранені. І великодушності Петра не проявила, щоби привітати його з перемогою. Гнів у її очах, здавалося, промовляв: я була твоїм другом, а ти мене так принизив.

Ендер зробив вигляд, що не помітив її люті. Він уважав, що після декількох боїв вона зрозуміє, що насправді вона набрала більше балів проти нього, ніж він очікував. Більше, ніж це вдавалося комусь іншому. І він все ще вчиться у неї. На практиці сьогодні він розповідатиме своїм взводним, як протистояти прийомам Петри. Скоро вони знову стануть друзями.

Він сподівався.

За тиждень Армія Драконів провела сім битв. Сім перемог і жодної поразки. Найбільше втрат — у бою з Армією Феніксів. А в останніх двох боях він не втратив жодного солдата, жодного вбитого чи пораненого. Ніхто вже не стверджував, що він займав перше місце у турнірній таблиці суто випадково. Ендер перемагав найкращі армії завдяки нечуваним маневрам. Інші командири вже не могли ігнорувати його. Деякі з них сідали поряд із ним у їдальні, щоб обережно довідатися, як він переміг свого останнього супротивника. Він завжди вільно розказував, упевнений, що мало хто з них зможе продублювати прийоми Драконів у навчанні своїх бійців і взводних. Та з Ендером говорили всього кілька командирів, тоді як набагато більше юрмилося біля його супротивників, намагаючись з’ясувати, як можна розгромити знахабнілого вискочку.

Багато хто його ненавидів. За юний вік, за кмітливість, за те, що їхні перемоги на тлі нової зірки виглядали нікчемними й слабкими. Ендер бачив це на їхніх обличчях, зустрічаючись із ними випадково в коридорах, потім став помічати, що деякі хлопчики вставали і відходили, коли він сідав поруч із ними в командирській їдальні, а згодом почалися «випадкові» стусани під лікті в ігровій кімнаті й не менш «випадкові» підніжки в тренажерному залі, стрільба в спину мокрим пожованим папером у коридорах. Вони не могли перемогти в бійцівській кімнаті і знали це, атому нападали там, де він був не геніальним командиром, а просто маленьким хлопчиком. Ендер зневажав їх, але таємно, і, не усвідомлюючи того, боявся. Такі маленькі підлоти полюбляв улаштовувати Пітер, і Ендер починав почуватися, як вдома.

Ці неприємності — не варті уваги дрібниці, та й Ендер привчив себе сприймати їх як ще одну форму захвату. Інші армії почали наслідувати Ендера. Вже більшість бійців нападали на зігнутих ногах, ніхто більше не атакував єдиним зімкнутим строєм, і командири все частіше відправляли взводи прослизнути в тил ворога вздовж стін. Ніхто з них, однак, не побачив, що в армії Ендера не чотири стандартних взводи, а п’ять. Це давало йому невелику перевагу — неочікувано атакувати п’ятим взводом, про який супротивники не здогадувалися. Ендер навчав усіх тактиці бою в невагомості. Але до кого звернутися самому, щоби навчитися новому?

Він почав засиджуватися у відеозалі, продивляючись пропагандистські фільми про Мазера Ракхема та інших великих командувачів людства часів Першого й Другого вторгнення. Тепер Ендер завершував загальні армійські тренування на годину раніше, дозволяючи своїм командирам проводити заняття без нього. Зазвичай бійці влаштовували сутички: взвод на взвод. Ендер залишався на певний час, щоб упевнитися, чи все гаразд, а потім ішов дивитися фільми про минулі бої.

Більшість переглядів була марнуванням часу. Героїчна музика, кадри з командирами крупним планом, солдатам вручають нагороди, десантники беруть на абордаж жучарський корабель. Але час від часу він знаходив і корисні кадри: кораблі, які маневрували точками світла в темряві космосу. Або ще цікавіше: вогники на моніторі флагманського крейсера, що показували хід бою. Мати повне уявлення про бої за цими відео було дуже важко: неможливо було побачити всі три виміри, і батальні сцени були часто короткими, без пояснень. Але згодом Ендер почав розуміти маневри жучар, які заплутували супротивника: як вони, то нападаючи, то відступаючи, заманювали у пастки Міжнародний флот. Деякі бої були розбиті на кілька сцен, розкиданих по різних відео. Проте Ендер дивився все підряд і міг уявляти собі всі бої у їхній справжній послідовності. Він тепер бачив, що приховували офіційні коментатори, намагаючись пробудити в глядача гордість за досягнення людства і презирство до жучар. А Ендер дивувався, як люди взагалі могли перемогти. Кораблі людей були неповороткими, флоти й ескадри реагували на зміни ситуацій украй повільно, тоді як зорельоти жучар діяли у боях як єдине ціле, миттєво відповідаючи на кожен виклик. Ясно, що космічні кораблі людства, так само, як і жучар, під час Першого вторгнення абсолютно не підходили для швидкого бою, і лише у Другому нашесті кораблі стали по-справжньому швидкими, а зброя — смертельно небезпечною.

І тому стратегії Ендер учився не в людей, а в жучар. Йому було соромно й страшно вчитися в них — найстрашніших ворогів, потворних, жорстоких та огидних. Але діяли вони класно. Били в ціль. Вони завжди, здавалося, притримувалися лише однієї стратегії — зібрати найбільшу кількість кораблів у ключовий момент конфлікту. Ніколи не робили чогось незвичайного, такого, що видавало б винахідливість або тупість командира. Дисципліна була, мабуть, дуже суворою.

І що дивно: стільки розмов про перемоги Мазера Ракхема — і дуже мало відеозаписів його боїв. Кілька кадрів, зроблених перед початком бою: крихітна ескадра Ракхема має жалюгідний вигляд перед величезними основними силами ворожого флоту. На той час жучари вже встигли розгромити головні сили флоту людства в генеральному бою за кометним щитом, знищили старі зорельоти, і спроби людей створити вищу стратегію виглядали посміховиськом. Цей фільм показували часто, щоби примусити людей знову й знову переживати агонію і жах поразки. Флот ворога підходить до Сатурна — і тут його зустрічає резерв під командуванням Мазера Ракхема. Сили явно нерівні, шансів безнадійно ніяких, а потім…

Один постріл із маленького крейсера Мазера Ракхема, і ворожий корабель вибухає. Ось і все, — більше ніяких записів. Можна довго дивитися, як морські піхотинці пробираються по захоплених кораблях, зустрічаючи на своєму шляху купи трупів жучар. Але жодної сцени рукопашного бою, — хіба що вставлено якісь кадри ще з фільмів про Перше вторгнення. Ця явна цензура перемог Мазера Ракхема дуже дратувала Ендера. Курсантам Бійцівської школи було чому повчитися у нього, а все, що стосувалося його перемоги, ретельно приховувалося. Пристрасть до таємниць лише шкодила дітям, яким варто було навчитися всьому тому, що робив Мазер Ракхем.

Звичайно ж, щойно пішли чутки, що Ендер Віггін постійно дивиться одні й ті ж самі фільми про війну, у відеозалі почали збиратися натовпи. Майже всі командири передивилися ті ж самі, що й Ендер, відеозаписи, роблячи вигляд, що розуміли, чому він усе те проглядав і що корисного там знаходив. Ендер ніколи нічого не пояснював. Навіть тоді, коли він прокручував заново сім сцен одного бою, але з різних відео, почувши непевне запитання одного хлопчика: «Це що — одна й та сама битва?» — Ендер лише знизав плечима, неначе це не мало ніякого значення.

На сьомий день через кілька годин після бою, в якому Ендер виграв усьоме, до відеозалу зайшов майор Андерсон. Він простягнув аркуш паперу одному з командирів, а потім підійшов до Ендера.

— Полковник Графф чекає на тебе у своєму кабінеті. Негайно.