На годиннику — 21:50, за десять хвилин відбій. Як давно Ендер відправив послання? Тим не менше краще не ігнорувати його. Зранку може бути ще одна битва — від однієї думки про це навалювалася втома, — і вони не встигнуть поговорити. Тому Бобик зліз із ліжка і поплівся порожніми коридорами до кімнати Ендера. Постукав у двері.
— Заходьте.
— Просто побачив твоє повідомлення.
— Добре.
— Скоро вимкнуть світло.
— Я допоможу тобі знайти дорогу назад.
— Я думав, що ти просто не знав, котра година.
— Я завжди це знаю.
Бобик зітхнув. Як завжди. Будь-яка їхня розмова з Ендером переходила в суперечку. Бобик ненавидів його. Він знав, що Ендер — геній, і поважав його за це. Чому ж Ендер бачив у ньому лише недоліки?
— Пам’ятаєш, чотири тижні тому, Бобику? Коли ти попросив мене призначити тебе взводним?
— Ага.
— З тих пір я поставив п’ять взводних і стільки ж замісників. Жодним із котрих ти не був.
Ендер підняв брови.
— Чи не так?
— Так, сер.
— Тоді розкажи мені, як ти провів ці вісім боїв.
— Сьогодні мене вперше вбили, але комп’ютер показав, що я влучив одинадцять разів, до того, як мене вбили. Я ніколи не вбивав в одному бою менше п’яти солдатів ворога. Не провалив також жодного завдання.
— Чому тебе зробили солдатом так рано, Бобику?
— Не раніше, ніж тебе.
— Але чому?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра Ендера» автора Кард О. С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „11. Veni, vidi, vici Прийшов. Побачив. Переміг“ на сторінці 12. Приємного читання.