Розділ «10. Дракон»

Коли вони дісталися протилежного боку, Ендер закликав їх усіх одразу атакувати його. «Що ж, — подумав Ендер, — непогано. Мені дали нетреновану армію без найкращих ветеранів, та, принаймні, це не збіговисько дурнів. З такими можна працювати».

Коли солдати, веселі й жваві, зібралися знову, Ендер почав справжню роботу. Він наказав заморозити ноги в позиції на колінах.

— Для чого потрібні ноги в сутичці? — запитав він.

— Ні для чого, — відповіли деякі.

— Бобик так не думає,— зауважив Ендер.

— Ними найкраще відштовхуватися від стіни.

— Саме так, — сказав Ендер.

Хтось із хлопців зауважив, що відштовхування від стін — це рух, а не сутичка.

— Без руху сутичка неможлива, — відказав Ендер.

Вони замовкли й ще дужче зненавиділи Бобика.

— Якщо так заморозити ноги, можна відштовхнутися від стіни?

З остраху дати неправильну відповідь усі мовчали.

— Бобику?

— Я такого ніколи не робив, — почав Бобик, — та, можливо, якщо бути обличчям до стіни й зігнутися у попереку…

— Правильно, але не зовсім. Спостерігайте за мною. Я — спиною до стіни, ноги заморожені. Оскільки стою на колінах, ступні мої — навпроти стіни. Зазвичай, відштовхуючись, слід вистрибувати знизу, випростовуючи тіло, наче чистите боби, так?

Почувся сміх.

— Із замороженими ногами я використовую ту ж саму силу, що й відштовхуючись тазом і стегнами, але тепер плечі й ноги штовхаю назад, випинаючи стегна. І коли я вириваюся на свободу, тіло напружене, ніщо не стримує мене. Дивіться.

Ендер висунув таз і відлетів від стіни. За мить він змінив своє положення, став на коліна, спрямувавши їх донизу, й летів просто на протилежну стіну. Він приземлився на коліна, перекинувся на спину й стрибнув, зігнувшись, від стіни в іншому напрямку.

— Стріляйте в мене! — закричав.

Узявши курс паралельно хлопцям, які стояли вздовж дальньої стіни, Ендер почав крутитися в повітрі. Саме через це вони не могли спрямувати на нього постійний промінь.