Розділ «Частина VI»

— Ранджит,— прогарчала у відповідь вона.

— Як ти взагалі?

— Усе гаразд. Мені є чим зайняти розум. А ти як?

— Ранджит,— сказав я, зціпивши зуби.

— Вона завжди йому подобалася,— розповіла Карла.— Я так активно висувала його в центр уваги, що не помітила, як вони зблизилися.

— Ти хочеш сказати, що Ранджит накинув оком на Лайзу?

— Не знаю. Можливо. Я ніколи не запитувала про його секс-партнерок, а він ніколи не розповідав. Може, це сталося тому, що ми її так сильно любили. Він дуже полюбляє суперництво. Але, як і всім чоловікам, які люблять змагатися, йому забракло яєць, коли ситуація загострилася.

— Що це означає?

— Я колись розповім тобі, коли ми його знайдемо. Мої проблеми з Ранджитом зараз не важливі й не мають жодного стосунку до Лайзи. Його проблемою був страх успіху. Дивуюсь, як часто таке зустрічається. Потрібно назвати цей феномен.

— Амбіційна перевтома? — вигадав я.

— Мені подобається,— м’яко засміялася вона.— Як гадаєш, що Ранджит робив тієї ночі з Лайзою?

— Рогіпнол — це наркотик для ґвалтівників, але люди інколи вживають його в компаніях, бо просто хочуть. Тож або Ранджит став ґвалтівником і все пішло шкереберть, або в них був роман і це вже пішло шкереберть. Суть у тому, що я не думаю, наче в них було щось серйозне, крім її захоплення його політичними поглядами.

— Його політичними поглядами? — сама собі посміхнулася Карла.

— І чому це тебе тішить?

— Я це колись поясню. Як усе пройшло сьогодні, Шантараме, у клітці з Блискавичним Диліпом?

— Як завжди. Поперек і боки.

— Погані копи є поганими священиками,— мовила вона.— Приймають сповідь, але гріхів не відпускають.

— Ну, а як відходиш ти, Худуля?

— Та нічого. Синці нагадують тести Роршаха. Один з них схожий на двох дельфінів, які кохаються. Але, знаєш, може, то лише моя уява.

Я хотів побачити синець. Хотів його поцілувати. Хотів покалічити чоловіка, який його там залишив.