Розділ «Частина VI»

— Одне клацання чи трохи далі?

— Коли побачиш чи почуєш що-небудь, то скористайся клацальником, аби дати знати про своє місцеперебування. Більшість людей тримають їх у зубах, щоб не загубити.

Він потягнувся, узяв клацальника і притримав його зубами. Мій клацальник мав форму рожевої бабки. Махму дивився на мене з рожевою бабкою в роті та відсилав у море.

— Це з фільму,— розповів він, передаючи мені клацальника.— Здається, він має назву «Найдовша війна».

— «Найдовший день».

— Так, саме цей. Ти його бачив?

— Так. А ти?

— Ні. А що?

— Думаю, тобі варто глянути. Дякую за все, Махму. Було приємно з тобою плавати, навіть попри те, що я не люблю морських подорожей.

— Навзаєм. Якщо наткнешся на кремезну тридцятирічну дівчину, десь під метр шістдесят п’ять, одягнену в небесно-блакитний гіджаб, не показуй їй маленького пістолета.

— Ти поцупив його в дівчини?

— Типу того.

— У ворога чи друга?

— А це має значення?

— Звісно ж, має.

— Трохи того й того. Вона — моя дружина.

— Твоя дружина?

— Так.

— І ти її кохаєш?

— Я від неї божеволію.