Розділ «Частина V»

— Ти бодай можеш це пояснити? Чому ти бився? Чому бійка завжди тебе знаходить?

Звісно, я не міг. Бути викраденим і прив’язаним до шезлонга бандою скорпіонів — як я міг це пояснити? Я й сам не розумів, принаймні не все, і точно не розумів Конкенона. Точно не Конкенона. Тоді я ще не знав, що стояв на розтріпаному краєчку кривавого килима, який зовсім скоро накриє більшу частину світу.

— А хто каже, що я маю пояснювати?

— А ти можеш? — повторила вона.

— А ти можеш пояснити речі, які робила з нами тоді, Карло? Вона здригнулася.

— Не стримуйся, Карло.

— Може, я маю одразу перейти до головного, так би мовити, і все тобі розповісти.

— Ну, давай.

— Певен, що витримаєш почуте?

— Звісно.

— Ну гаразд, я...

— Ні, зачекай!

— Чому я маю чекати?

— Моя розмовна підпрограма просто вимагає кави.

— Ти жартуєш, правда?

— Ні, я жахливо хочу кави. Ось як ти надерла мені зад.

— То я таки перемогла?

— Ти перемогла. А тепер я можу випити кави?

Використавши рукава, я зняв кавник з вогню й налив трохи кави у надколотий кухоль. Я запропонував його Карлі, але вона з відразою скривила губи.

— Я бачу відмову,— здогадався я.