Розділ «Частина IV»

Я залишав позаду близьких друзів, які стояли зі мною проти ворогів: чоловіків, які добре були знайомі з Хадербгаєм і його вадами й теж любили нашого ватажка.

Було важко. Я намагався позбутися почуття провини й сорому, і це було важко: почуття провини й сорому мали більше зброї за мене.

Але страх бреше, ховаючи відразу до себе, що є самовиправданням, а інколи навіть не знаєш, як сильно ти боявся, доки не кинеш своїх переляканих друзів.

Я відчув, що раніше виправдані й раціоналізовані речі почали розсипатися, неначе листя, змите з мого тіла водоспадом. Одинокість — це течія в річці правди, так само як і солідарність. Одинокість несе в собі й вірність. Та коли ти намагаєшся підплисти ближче до берега, то часто здається, наче віра в самого себе — це все, що є.

Я глибоко вдихнув, уклав усю душу в це рішення і нагадав собі почистити й зарядити пістолета.

Розділ 25

Кавіта Синг — журналістка, яка заробила свою репутацію, пишучи про погані вчинки людей,— відхилилася зі стільцем назад, торкнувшись бильцем стіни. Біля неї сиділа жінка, яку я раніше не бачив. Навін і Дівія сиділи ліворуч від Дідьє. Вікрам був з Джамалом — Театром Одного Актора — і Біллі Башу, які нарешті вилізли з гробниці Деніса.

Той факт, що Вікрам уже був на ногах лише після двох годин сну, свідчив про глибину його залежності. Коли ти лише починаєш вживати, то кайф може тривати до дванадцяти годин. Коли опірність організму переповзає у залежність, то кожні три-чотири години потрібна нова доза, й ти починаєш її шукати.

Коли я підійшов до столу, вони всі з чогось радісно сміялися.

— Агов, Ліне! — гукнув Навін.— Ми говоримо про улюблені злочини. Кожен мав номінувати щось одне. Який твій улюблений злочин?

— Заколот.

— О, анархіст! — розреготався Навін.— Аргумент у пошуках обґрунтування!

— Обґрунтований аргумент,— заперечив я,— у пошуках майбутнього.

— Браво! — викрикнув Дідьє, махаючи офіціанту, щоб замовити ще випивки.

Він посунувся. Я сів біля нього і використав цю можливість, аби передати норвезького паспорта Ранвей.

— Вінсон його забере у наступні два дні,— прошепотів я.

Я звернув увагу на Вікрама. Він уникав мого погляду і грався з плямою від пива на столі. Я жестом попросив його нахилитися.

— Що ти тут робиш, Вікраме?— тихо мовив я.

— Що ти маєш на увазі?

— Ти був у відключці лише дві години тому, Віку.