Розділ «Частина XIV»

— Я не жартую. Люди обожнюють цих хлопців. Навіть моя дівчина подарувала мені таку саму сорочку кольору м’яти.

— Велосипедні вбивці на джипах, га?

— На джипах і з велосипедами, причепленими збоку.

— І вони вже не вбивають людей?

— Ні. Тепер їх називають «Без проблем».

— «Без проблем»? — заінтриговано перепитала Карла.

— Так.

— Це неначе називати себе «Окей»,— вирішив я.— В Індії всі повторюють «без проблем» що три хвилини. Люди кажуть «без проблем», навіть коли проблеми є.

— Отож-бо,— відповів Джаґат.— Це блискуче. Немає завеликих чи замалих проблем. Без проблем.

— Знущаєшся, Джаґате.

— Аж ніяк, баба,— наполягав він.— Присягаюсь. І це працює. Люди просять їх вести переговори під час викрадень і таке інше. Минулого тижня вони звільнили викраденого мільйонера, але пальці у нього залишилися лише на лівій руці. Ті пальці теж були під загрозою, доки не втрутилися «Без проблем». Люди просять їх вирішити проблеми з будівництвом, на яких роками вимивали десятки мільйонів рупій, чоловіче. Вони розгребуть будь-яке лайно, якщо заплатити.

— Круто,— заявила Карла.

— Ага,— мовив я, не заспокоївшись після почутого.

Бек-стріт, Мейн-стріт і Волл-стріт — це три великі вулиці в кожному місті, й не хочуть вони сходитися на розі переплутаних банків.

Ці вулиці живуть окремо: облудні розбіжності не дають їм зійтися, бо тільки-но очі їхніх мешканців знаходять кохання, а розум бачить несправедливість, то правда їх звільняє. Влада на будь-якій вулиці може багато втратити через вільні уми й серця, бо влада — це протилежність свободи. Як один з безвладних, я був не проти, щоб хлопці з Бек-стріт трималися подалі від Мейн-стріт, щоб копи самі фінансували власні фільми, а хлопці з Волл-стріт залишалися подалі від усього, доки всі вулиці не стануть Однією вулицею.

Треба було переключитися: я знав, що кожна година з нами означала, що коли Джаґат повертатиметься до міста, на дорогах ставатиме дедалі більше транспорту. Карла, мабуть, подумала те саме, бо привела мене до тями.

— Ти перевіряв, як там Дідьє? — запитала вона в молодого роніна.

— Джарур,— запевнив молодий вуличний солдат, спльовуючи.— Він досі зависає в «Леопольді» й усе гаразд... А ті типи, Зодіаки,— за мить сказав він,— мільйонери, вони повернулись у місто.

— Де?

— Готель «Магеш»,— розповів він.— Я не можу перевірити те місце зсередини. Не народжений з правильним штрих-кодом для сканера, розумієш?