Розділ «Частина XII»

— Тож Рендалл дізнався, що Абдулла найняв їх наглядати за тобою, а ще знайшов там кількох друзів.

— А коли ти дізналася, що їх можливо найняти, то так і вчинила.

— Так, і вони радо погодилися.

— Ага.

— Так, вони працюють над своїм іміджем. Вони б хотіли працювати в більш порядних галузях, ніж убивство людей за гроші.

— Щось на зразок погроз людям за гроші.

— Щось на зразок цього,— погодилася вона.— Це буде покращенням іміджу, але гадаю, що вони серйозно. Думаю, вони хочуть знайти власну нішу.

— Ага.

— Коли велосипедні вбивці погодилися проводити за нас переговори, я склала план. Я б не могла виконати його без них, бо важко було повірити, що хтось інший не прогнеться під тиском і не здасть нас. Коли Доля поставила їх у тебе за спиною, я поставила їх у себе за спиною.

— Узагалі-то, перед собою.

— Отож бо. Ішміт — бос, який веде переговори з посудинами змін.

— Я знайомий з Ішмітом.

— Він справжній джентльмен,— мовила вона.

— Просто сіль місяця.

— А Панкадж, його друг, якому ти справді подобаєшся,— він бунтівник. Я запросила його на вечірку фетишистів.

— Ну звісно. І тобі справді потрібно було тримати мене в невідомості під час цієї брудної оборудки ?

— Я захищала тебе,— запевнила вона.— Я тримала тебе подалі від лінії вогню.

— Неначе дурня?

— Неначе споріднену душу,— виправила вона.— Якби все це вибухнуло, то я мала переконатися, що тебе не зачепить вибухова хвиля. Ти ж також переховуєшся, пам’ятаєш?

Вона була прегарна у новому світлі. Вона захищала мене, оберігаючи часточкою своєї душі.