Розділ «Частина XII»

— «Їх» — це скільки?

— Усі.

— Чі, чі! Чоловіче, невже ніхто не навчив тебе мистецтва ведення бізнесу?

— Просто дай мені шмаль, Джасванте.

— Ти ж навіть не питав про її вартість, друже.

— Скільки вона коштує, Джасванте?

— Бісовий мішок грошей, чоловіче.

— Підходить. Загорни.

— Ну ось, знову. Ти ж маєш битися за ціну, або це вже не ціна. Ти ж дуриш мене, коли не торгуєшся, навіть якщо я все одно отримаю навар. Так усе має бути, чоловіче.

— То скажи чесну ціну, Джасванте, а я її оплачу.

— Тобі не доходить,— спокійно пояснив він, неначе навчаючи мавпу.— Ця гра для двох, і в неї грають, щоб знайти ту чесну ціну. Це єдиний спосіб визначити будь-яку ціну. Якщо ми всі не будемо цього робити, то прийде капець. Саме такі шкідники, як ти, все паскудять, бо готові заплатити будь-що за невідь-що.

— Я заплачу цю суму, Джасванте.

— Дозволь тобі дещо розповісти. Ти не можеш відмовитися від цієї системи, чоловіче, хай як би намагався. Торг є основою бізнесу. Хіба ніхто тебе цього не навчив?

— Мені байдуже, скільки це коштує.

— Нікому не байдуже, скільки це коштує.

— Мені байдуже. Якщо я не зможу чогось собі дозволити, то не хочу цього. А якщо хочу щось, то можу це собі дозволити, і байдуже, скільки це коштує. Саме для цього і є гроші, хіба не так?

— Гроші — це річка, чоловіче. Дехто з нас пливе за течією, а дехто гребе до берега.

— Досить цих старих сикхських приказок.

— Це нова сикхська приказка. Я її щойно вигадав.

— Загорни припаси, Джасванте.