Розділ «Частина X»

Говінда заверещав від болю, розуміючи, що його гарненьке личко кіногероя відсьогодні отримало іншу роль. Олег угатив індуса його ж таки зброєю, і той затих.

Афганець і досі тримав у руці карти, неначе маленьке віяло. У мене в руці був ніж. Олег тримав пістолета.

— Друже, на твоєму місці я б тікав,— посміхнувся Олег, опустивши зброю.— Незважаючи на те, яка в тебе хороша техніка.

Афганець кинув карти і зник.

— Ти вивихнув мені ключицю, лярво,— сказав Конкенон, схиляючи голову набік.— Я навіть руки не можу підняти. Якби міг, то вирубав би тебе одним ударом, і ми обоє це знаємо.

— Дай... мені... спокій.

— Мила, мила, мила Лайза,— проспівав він.

Я знову йому вмазав. Він гепнувся навзнак на підлогу, розкинувши руки, але не відключився.

«Що ж робити? — подумав я.— Може, вбити його? Ні, хіба що він сам таке спробує». Конкенон лежав на підлозі з одним заплющеним оком і вивихнутою ключицею. Він навіть не намагався підвестися. Та все одно теревенив і сміявся, неначе це все було жартом.

Олегу це не сподобалося. Він хотів заткнути йому чимось пельку, але я нагадав, що коли Конкенон задихнеться, це стане для Олега кармінним тягарем.

Отож натомість Олег йому вліпив, та ще й вдало. Конкенон обм’як, і ми залишили його на пораненого Говінду. Я попередив його, що коли ще раз побачу на півдні, то втратить він не лише щоку.

— Я беру твою зброю,— повідомив йому Олег.— Якщо хочеш отримати її назад, то чекай смерті.

Ми мовчки побігли до мотоцикла, а там я зупинив Олега, щоб подякувати.

— Шість тисяч сьогодні,— пояснив я, даючи йому гроші.— Завтра вже матиму решту, разом з бонусом. Прийду в «Лео» на п’яту. Я — твій боржник після того вчинку.

— Не хотілось би побачити ірландця п’яним,— мовив він, озираючись через плече.

— Сподіваюся взагалі його більше не побачити. Олеже, ти чудово впорався.

— Дякую,— посміхнувся він.

— А ти забагато посміхаєшся, ні?

— Більшість часу я щасливий. Це мій хрест, але намагаюся нести його з гумором. У мене є приводи сумувати, але не дозволяю їм перешкоджати своєму щастю. То ти хочеш писати спільне оповідання?

— А ти справді письменник?