— Ричарде? Це Джесика. Сподіваюсь, ти вже готовий.
— О! Так. Зараз зійду.
Він натягнув пальто й вибіг геть, грюкнувши дверима. Джесика чекала на нього в низу сходів. Вона завжди чекала там. Джесика не любила Ричардової квартири: у ній вона почувалася до незручності по-жіночому. Завжди була ймовірність знайти пару Ричардового спіднього, гм, де завгодно, не кажучи вже про мандрівні кавалки засохлої зубної пасти на раковині у ванній — ні, такі місця були не для неї.
Джесика була прекрасна; настільки прекрасна, що Ричард часом ловив себе на тому, що просто глипав на неї й роздумував, як так сталося, що вони разом. І коли вони кохалися — що вони робили в квартирі Джесики в колишній стайні нині модного Кенсинтона, на її мідному ліжку з хрусткими білими простирадлами (бо батьки Джесики колись сказали їй, що пухові ковдри — це декадентство) — то в темряві опісля вона обіймала його дуже міцно, її довгі каштанові кучері спадали на його груди, і вона шепотіла, як сильно його любить, а він казав їй, що теж її любить і хоче завжди бути з нею, і обоє вірили, що так і було.
— Щоб я був здоровий, містере Вандемар. Вона сповільнюється.
— Таки сповільнюється, містере Круп.
— Мабуть, швидко втрачає кров, містере Ве.
— Прекрасну кров, містере Ка. Прекрасну червону вологу.
— Вже недовго лишилося.
Клац — розкрився з порожнім, холодним і темним звуком викидний ніж.
— Ричарде? Що ти робиш? — спитала Джесика.
— Нічого, Джесико.
— Ти ж не забув знову ключі, правда?
— Ні, Джесико. — Ричард перестав плескати по одягу і глибоко запхнув руки в кишені пальта.
— Дивись же, коли зустрінемо сьогодні містера Стоктона, — сказала Джесика, — ти мусиш затямити, що це не просто дуже важлива людина. Це також ціла корпорація в одній особі.
— Не можу дочекатися, — зітхнув Ричард.
— Що ти сказав, Ричарде?
— Не можу дочекатися, — відповів він, додавши ентузіазму.
— Ох, крокуй живіше, — сказала Джесика, що починала поширювати навколо ауру того, що в менш гідній жінці можна було назвати нервами. — Не можна змушувати містера Стоктона чекати.
— Точно, Джесі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Небудь-де» автора Ніл Ґейман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1“ на сторінці 6. Приємного читання.