— Шукають аудієнції, ваша світлосте, — перекричав він калатання потяга.
Граф відсунув товсту хутряну шапку набік і медитативно почухав голову. З-під шапки вигулькнула лисина.
— Справді? Аудієнції, кажеш? Як чудово. А хто вони, Гальварде?
Гальвард знов розвернувся до них.
— Він хоче знати, хто ви такі. Але кажіть коротко. Не розводьтеся.
— Я леді Дуері, — оголосила Дуері. — Дочка лорда Портико.
Граф при цих словах прояснів, нахилився вперед і глянув крізь дим здоровим оком.
— Сказала, що вона старша дочка Портико? — спитав він блазня.
— Саме так, ваша світлосте.
Граф поманив Дуері.
— Підійди-но сюди, — сказав він. — Йди-йди-йди. Дай подивлюся на тебе.
Вона пішла вагоном, що хитався з боку в бік, хапаючись для утримання рівноваги за підвішені до стелі петлі з товстої мотузки. Ставши коло Графового дерев'яного стільця, вона присіла в реверансі. Він почухав бороду й подивився на неї.
— Ми були спустошені звісткою про передчасну… — сказав Граф, а тоді урвав сам себе й сказав: — Уся родина, це було для нас… — він запнувся і продовжив: — Знаєш, я завжди високо цінував його, ми з ним багато зробили разом… Старий добрий Портико… повен ідей… — Він замовк. Тоді постукав блазня по плечу й роздратовано загудів шепотом так, що його легко було чутно крізь шум потяга: — Іди пожартуй до них, Тулі. Заробляй свій хліб.
Графів блазень похитався вперед артритною ходою з ревматичним накульгуванням. Він зупинився перед Ричардом.
— А ти хто такий? — спитав він.
— Я? — спитав Ричард. — Гм. Я? Моє ім'я? Ричард. Ричард Мейг’ю.
— Я? — писнув блазень, по-старечому й доволі театрально імітуючи Ричардів шотландський акцент. — Я? Гм. Я? Тю, дядьку. Це не чоловік, а дурник якийсь. — Придворні мляво захихотіли.
— А я, — зі сліпучою усмішкою сказав блазневі де Карабас, — звуся маркізом де Карабасом.
Блазень блимнув очима.
— Ти — злодій де Карабас? — спитав він. — Де Карабас — грабіжник могил? — Він повернувся до придворних. — Але це не може бути де Карабас. А чому? Бо де Карабаса давно вигнано, йому заборонено з'являтися у Графовій присутності. Це, ймовірно, якийсь новий вид куниці-переростка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Небудь-де» автора Ніл Ґейман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7“ на сторінці 2. Приємного читання.