Дочка часу

Державні інтереси нікого не хвилюють, їх замінюють політичні інтриги.

- Брент, чому ви не працюєте в Скотланд-ярді? Отже, що сказав канцлер?

- Він говорив французькою, а у мене жахлива вимова, так що читайте самі. - І Каррадин вручив Гранту листок паперу, пописаний дитячим почерком.

"Regardez, je vous prie, les йvenements qui aprиs la mort du roi Edouard sont arrivйs dans ce pays. Contemplez ses enfants, dйjа grands et braves, massacrйs impunйment, et la couronne transportйe а l'assassin par faveur des peuples".

- Ce pays

,- повторив Грант. - Як же він ненавидить Англію. Чого варте одне його припущення, що хлопчики вбивалися по "прихильності народній"! Варварське ми плем'я, а?

- Правильно. Це саме те, про що я вам говорив. Конгресмен хоче заробити очко. Але в тому ж році, приблизно через півроку, французька регентська рада направляє до Річарда посольство. Не усі, вірно, повірили. Річард же підписав охоронну грамоту, чого він, звичайно ж, не зробив би, якби вони продовжували його ганьбити.

- Так, схоже. Ви запам'ятали дати?

- Звичайно. Вони у мене записані. Кройлендська хроніка - 1483 рік, кінець літа. Чернець пише, що з'явилися чутки, ніби хлопчики убиті, але ніхто не знає, що саме сталося, а образливий виступ канцлера відбувся в січні 1484 року.

- Чудесно, - сказав Грант.

- Скажіть, навіщо вам знадобилася ще одна згадка вбивства?

- Подвійна перевірка. Ви знаєте, де знаходиться Кройленд?

- В країні боліт.

- В країні боліт!. Біля Ілі. Саме там, в країні боліт, відсиджувався Мортон після втечі.

- Мортон! Ну звичайно ж! Отже, якщо чутки поширював Мортон, вони повинні були з'явитися на континенті після того, як він втік туди. Мортон зник восени 1483 року, а вже в січні 1484 року про вбивство заявив канцлер Франції. Між іншим, Кройленд - місце дуже відокремлене, ідеальний притулок для втікача єпископа, поки він шукає спосіб переправитися за кордон.

- Мортон! - повторив Каррадин, немов пробуючи ненависне ім'я на смак. - Як тільки ми натикаємося на чергову сумнівну справу, ви негайно витягуєте на світло Мортона.

- А, ви теж це помітили!

- Він став душею змови ще до коронації Річарда. Мортон підтримував повстання і коли Річард вже був коронований. Ось і тепер слід вів у Францію, липкий, як у равлика, що руйнує усе на своєму шляху.

- Ну, щодо равлика, - це усього лише емоції. З нею до суду не підеш. Проте у мене немає ніяких сумнівів щодо його діяльності після втечі з Англії. Мортон разом зі своїм прибічником Крістофером Варвіком щосили старався в славу Генріха, тому для збудження ненависті до Річарда незлічено "посилав хоробрі листи і відправляв таємних гінців" в Англію.

- Так-так. Я, звичайно, не знаю, з чим можна йти до суду, а з чим ні, але мені здається, що йти по сліду равлика не забороняється. Ви не забороняєте? Я упевнений, Мортон зайнявся підпільною діяльністю ще до того, як перебрався у Францію.