Дочка часу

і 1603.

- А що було в 1603 році? - запитав Грант, все ще поглинений думками про Тіррела.

- Ми навіки причепили до себе Шотландію.

- Що ж, все краще, ніж чекати, коли вони вчепляться нам в горло. Кажуть, це Тіррел прибрав хлопчиків.

- Племінників? Навіщо йому? Гаразд, мені пора. Що-небудь потрібно?

- Ви, здається, збиралися на Черінг-Кросс-роуд?

- Так, в "Фенікс".

- Можу я попросити вас про послугу?

- Яку?

- Зайдіть в книжковий магазин і купіть мені яку-небудь історію Англії для дорослих. І ще, якщо вдасться, "Життя Річарда III".

- Звичайно, про що мова.

Біля дверей Уільямс зіткнувся з Амазонкою і застиг, вражений видовищем велетки в сестринській формі. Врешті-решт, ледве чутно пробурмотівши "здрастуйте", він кинув питальний погляд на Гранту і зник в коридорі.

Амазонка повідомила, що повинна йти до номера четвертого купати його у ванні, але спочатку їй неодмінно треба переконатися в тому, що він усвідомив.

- Що усвідомив?

- Яким благородним був король Річард Левове Серце.

- Я ще не дійшов до Річарда I, але номер четвертий може почекати, поки ви мені розповісте усе, що знаєте про Річарда III.

- Ах, бідні овечки! - зітхнула Амазонка, і її великі коров'ячі очі наповнилися сльозами.

- Хто?

- Чарівні маленькі хлопчики. Мені в дитинстві іноді снилося, ніби я сплю, а хтось входить в кімнату і накриває мені обличчя подушкою.

- Їх задушили?