Дочка часу

Чи не тоді, подумалося Гранту, народилася рідкісна відданість Річарда старшому братові, нічим не затьмарена упродовж майже усього життя, яке і історичні книги не лише не заперечують, але навіть підкреслюють, виводячи з неї наступну мораль: "Аж до самої смерті брата Річард був йому відданим товаришем, не дивлячись ні на які негаразди долі, але потім спокуса короною виявилася занадто велика". У іншій книжці Амазонки про це говорилося вже без жодної ніяковості: "Він був хорошим братом Едуарду, але коли зрозумів, що сам може стати королем, не осилив своєї жадібності і його серце закам'яніло".

Грант скоса глянув на портрет і вирішив, що автора занесло кудись не туди. Якщо серце Річарда і стало кам'яним, сталося це все ж не від жадібності. Чи історик мав на увазі владу? Тоді можливо. Можливо.

Проте Річард і так мав владу, про яку тільки може мріяти смертний. Брат короля. Багатий. Невже бажання піднятися ще на один щабель виявилося таким сильним, що він зважився на вбивство племінників?

Щось не сходиться.

Грант все ще ніяк не міг позбутися сумнівів, коли до палати увійшла місіс Тінкер . Вона принесла чисту піжаму і щоденне зведення газетних новин. У газетах місіс Тінкер читала тільки репортажі про вбивства. Тут вона вчитувалася в кожне слово і навіть купувала для себе вечірню газету, коли поверталася додому готувати вечерю.

Сьогодні Грант не зробив жодної спроби перервати її неквапливу розповідь про йоркширське вбивство і ексгумацію трупа, але її погляд впав на незайману вранішню газету, і вона замовкла на півслові.

- Ви погано себе почуваєте? - заклопотано запитала вона.

- Прекрасно, Тінк, прекрасно. А в чому справа?

- Ви не читали газету. Ось так було з моєю сестрою, вона теж перестала читати газети.

- Не турбуйтеся, Тінк, все гаразд. Бачите, у мене навіть настрій змінився. А про газету я забув, тому що читав історичні книги. Ви що-небудь чули про принців в Тауері?

-

Всі що-небудь чули про принців в Тауері.

- І ви знаєте, чому вони померли?

- Звичайно, знаю. Коли вони спали, він поклав їм на голови подушку.

- Та хто ж?

- Їх дядько. Лиходій. Річард III. Коли хворієш, не варто читати про такі речі. Краще візьміть що-небудь веселіше.

- Ви не дуже поспішаєте, Тінк? Не могли б ви зайти на Сент-Мартін-лейн?

- О, у мене є час. Це до міс Халлард? Але її не буде там до шести.

- Я знаю. Вам потрібно тільки залишити їй записку. Грант узяв блокнот, ручку і написав: "З любові до нероби відшукайте "Історію Річарда III" Томаса Мора". Після цього він відірвав листок, склав його і адресував: "Міс Марті Халлард".

- Залиште його старому Секстону. Він сидить біля службового входу і сам їй віддасть.