Розділ IX

«А що, як цей Лауренц один з тих, котрим не зуміли зігнути спину?» — спитав себе Голланд і втупив утомлений погляд у полум'я свічки. У всякому разі, цей чолов'яга роздмухав у ньому те, що він вважав холодним попелом. Треба було довше погомоніти з ним. Та, може, ще не пізно. Його шанси...

Враз запрацювала рація, сповнивши приміщення морзянкою. З Тімімуна передавали: «Ель Хубса! Ель Хубса, прийом!»

Легіонер миттю роздушив сигарету й застукотів ключем передавача. Радіограма була коротка, але по суті: «Лауренц утік. Можливий напрям утечі — дорога Марракеш — Тімімун. З настанням дня готовий розпочати погоню. Прийом».

Радист із форту передав, що зрозумів його, але розмови не закінчував. Голланд чекав, не сміючи вимкнути апарат. Аж ось надійшла вказівка: «Зв'язок тримайте через 15 хвилин».

«Корчить із себе казна-що,— подумав, легіонер.— Захотів пограти мені на нервах за те, що виволік його з тої задушливої комірки. Хай тільки не думає, що я вночі поженуся за втікачем».

Рівно через чверть години Голланд знову зв'язався з фортом. Відповідь одержав відразу. То був наказ. Він розшифрував його, одначе втямити не міг. Рука механічно потяглася до вимикача. Вдруге, втретє перечитував він декілька слів на аркушику з блокнота, але їхній зміст залишався однозначним. Адже ж своєю, рукою він чітко вивів: «Переслідування припинити. Справу закрито. Зберігати в глибокій таємниці. Радіозв'язок за встановленим розкладом. Крапка».

Враз йому сильно забаглося випити. Коньяк! Можливо, на п'яну голову він зрозуміє цей цирк. Або ж той Лауренц шпигун, яких мало, або ж він має святого охоронця, проти якого дванадцять апостолів — жалюгідні партачі.

Важко ступаючи, Голланд подався в суміжну кімнату. Він згадав, що бачив там на полиці дві пляшки коньяку.