Розділ XII

В кімнаті клацнув вимикач.

— Що трапилось? — долинув заспаний жіночий голос.

— Даруйте, мадмуазель Перо, мосьє Сервен хоче негайно порозмовляти з вами. Він сказав, що це дуже важливо для вас.

— Хто?

— Мосьє Сервен!

— Хвилиночку, прошу!

Голланд приклав до дверей вухо. Він почув шепіт, але розібрати не міг ні слова. Заскрипів матрац. Кроки наближалися до дверей.

— Хто ви? — Жіночий голос пролунав зовсім близько.

— Мосьє Сервен послав мене. Я чекаю на вас унизу, мадмуазель.

— Момент!

Усе сталося блискавично. Двері враз розчинилися, і перед Голландом постала жінка. Сміючись, вона вхопила його за плечі й втягла в кімнату. Потім повернула ключ і зіперлась на двері. Сміх її затих. Повільно виймала вона руку з кишені халата. Голланд глипнув на дуло пістолета й збагнув, що допустився помилки. Обвів поглядом кімнату. Лауренца ніде не було.

— Ніякого мосьє Сервена я не знаю,— сказала Марта Перо спокійно.— Але, можливо, ви мені поясните, що все це означає? А руки покладіть на потилицю. Прошу!

Голланд подивився у вузький отвір дула і заклав за голову руки.

— Де Лауренц? — спитав він.

— Навіщо він вам? — Марга Перо подивилася повз нього, а він, стежачи за її поглядом, несвідомо опустив руки. Він відчув, що позаду стоїть Лауренц. Напевне, він заховався між шафою і віконним виступом.

— В нас удома існує така гра: «Деревце, деревце, обернися». Ти невчасно покинув цю гру, здається мені.— Лауренц упритул підійшов до легіонера.— Тобі забажалось ще одної лички на рукаві.

— Приберіть зброю! — зажадав Голланд.

Фред Лауренц тільки посміхнувся.

— Чоловіче, зрозумій, ти у пастці. Ця баба...

Далі Голланд не доказав. Потилицю різонув гострий біль. Чорна, як ніч, хмара, оповила його. Він упав долілиць. Лауренц підхопив його й поволік до крісла, посадив і засунув під мундир руку.