Розділ «Старовинні легенди чеського народу»

«П» — південний народ, турки та інші бусурмани, з якими римському імператорові доведеться довго й жорстоко воювати. Чехи допомагатимуть йому в цих війнах і коштуватиме їм це багато крові і багато грошей.

«С» — народ зі сходу, великий і могутній, який воюватиме із своїми сусідами, але чеському народові ніколи не заподіє лиха.

«З». Ця остання літера означає захід, з якого на Чехію вирушать озброєні полчища. Будуть в них різні іноземні племена, і вибухне останній великий бій. Знемагаючи, чехи попросять про допомогу. Тоді вийде з гори Бланік військо на допомогу чехам. Святий Вацлав на білому коні поведе його. Розгориться жорстокий бій і триватиме він кілька днів. Чужоземці будуть зганьблені і вигнані. Настане міцний мир. Чехи будуть єдині, і розцвітуть між ними згода і терпимість. Зневажена мова знову буде звеличена і прославлена. Чехи пишатимуться своїм походженням і предками. Горді вони будуть і з того, що зуміли пройти крізь усі випробування. Легка й радісна буде їм праця в ім'я батьківщини і жертви заради неї, бо, люблячи батьківщину від усього серця, вони дотримуватимуться правила: «Менше слів, більше діла».

Бланіцькі рицарі

В околицях міста Влашіма стоять поряд дві лісисті гори: Малиб і Великим Бланік. Останній видно здалека, і погляди жителів цього краю часто звертаються до нього, бо всі знають, що коли вершина Бланіка повита хмарами, бути непогоді, а коли вона синіє на ясному небі, треба ждати сухого й жаркого дня.

На вершині Великого Бланіка, в затінку буків, ялин і сосон видно напівзруйнований від часу кам'яний мур.

Під цим муром у надрах гори сплять озброєні рицарі — «Військо святого Вацлава». Сплять вони до того дня, коли потрібна буде їхня допомога. Тоді пробудяться вони і кинуться в бій.

Під скелястою вершиною Бланіка, на східному його схилі, є скеля, схожа на готичне склепіння. Це вхід усередину гори. Звідси витікає джерело, з якого бланіцькі рицарі напувають своїх коней. Місячної ночі виїжджають вони на луг під горою, і тоді буває чути глухий шум, бій барабана і звуки сурм. На ранок все стихає. Рицарі і коні, пройшовши в скелясту браму, зникають у таємничих надрах гори. На лузі лишаються сліди їх нічного параду — зім'ята трава, відбитки кінських копит.

Поголос розповідає, що були люди, яким довелося заглянути в надра гори, де сплять бланіцькі рицарі.

Якось молода селянка жала під Бланіком траву. Несподівано перед нею з'явився рицар і попросив її піти з ним та прибрати їхню оселю. Дівчина не злякалася й пішла. Брама в скелі була відчинена. Дівчина побачила величезну печеру. Могутні колони підпирали склепіння. На стінах і колонах висіла зброя. В таємничій півтемряві печери було тихо, як у церкві. Осторонь, біля ясел, стояли засідлані коні. За кам'яними столами, схиливши голови на руки, спали рицарі. Нерухомо стояли коні, вони ні головами не хитали, ні копитами не били, ні хвостами не махали.

Дівчина ввійшла і почала підмітати. Ніхто не ворухнувся. Скінчивши свою оправу, вона пішла. Повернувшись додому, вона страшенну злякалася, дізнавшись, що минув рік з того часу, як вона пішла з дому. Коли вона розповіла, де була, рідні зрозуміли, в чому річ. Через три дні вона померла.

Така ж історія була з місцевим ковалем. Невідомий рицар покликав його підкувати коней. Коли коваль закінчив роботу, йому дали мішок із сміттям, яке він спересердя тут таки біля гори й висипав. Удома його вже оплакували, бо рік тому він зник без сліду.

Розповівши, що з ним трапилося, коваль вийняв мішок, і звідти раптом випало три дукати. Тут тільки коваль зрозумів, якої дурниці він наробив. Кинувся він до Бланіка, але, на жаль, дарма: про дукати вже й згадки не було.

Розповідають ще про пастуха, який, шукаючи вівцю, що загубилася, потрапив у Бланік. І він теж пропадав рівно рік.

Велично підноситься Бланік над навколишньою самотньою рівниною, далеко від гомінливих міст. Над усім краєм тяжіє він, як сумка дума. Військо святого Вацлава спить. Ще не прийшов його час. Тоді підніметься воно, коли до Чеської землі прийде ворогів без ліку.

Фатальні знамення побачить чеський народ. На вершині Бланіка засохнуть дерева, а давно, засохлий дуб зазеленіє, і джерело в скелі заб'є з такою силою, що перетвориться на гірський потік. Почнеться жорстоке бойовище, і висохлий став наповниться кров'ю. І буде плач великий. Чехи геройськи оборонятимуться, але сил у них невистачить. Тоді відчиниться кам'яна брама, і з надр Бланіка кинеться військо святого Вацлава. Сам святий Вацлав на білому коні поведе його на допомогу чехам.

Ворог, охоплений жахом, відступить до Праги, де й відбудеться остаточний бій. Кров потече рікою по кам'яному Карловому мосту. Святий Вацлав з прапором у руці на чолі чехів остаточно вижене ворога, і чеський народ зітхне вільно. Багато чехів загине в боях, але ті, хто вціліє, будуть міцні вірою і сильні духом. Зрозумівши свої помилки і помилки предків, народ стане незборимим: ворог уже ніколи не переможе його.

Такі є легенди минулих років і давні пророцтва про землю Чеську.

Щаслива будь, люба вітчизно, нехай зростають у силі всі покоління твої. Нехай здолають вони ворогів і збережуть святу спадщину предків — рідну мову й старовинні законні права свої.

Нехай мужніють майбутні покоління тілом і духом і будуть міцні, як скеля, і багаті силою.