Розділ «Старовинні легенди чеського народу»

Тебе я з сумом залишаю...—

співається в одній старовинній пісні чеських вигнанців. І в уяві вимальовується низка нещасних вигнанців. Ось бредуть вони по дорозі, не сміючи зупинитися, і лише із сльозами на очах, оглядаючись на звичний, любий серцю пейзаж, де стоять «оселі рідні вітчизни милої».

Пророцтво Сивілли[21]

Сивілла, цариця Савська, жінка натхненного й гострого розуму, дізнавшись, що в Єрусалимі царює Соломон, який за розумом і мудрістю не мав рівного, загорілася бажанням побачити його. Наказавши покласти на верблюдів багаті дарунки, Сивілла в супроводі вельмож та загону озброєних, воїнів вирушила в дорогу. Довга й важка була ця дорога, але, нарешті, Сивілла досягла мети.

Соломон, довідавшись про прибуття цариці Савської, вийшов, оточений своїм почетом, їй назустріч і прийняв її з великою пошаною, кажучи: «Привіт тобі, бажана гостя!»

Коли вони були в палаці, цариця звеліла своєму почетові розкласти перед Соломоном привезені для нього дарунки: золото і самоцвітне каміння, начиння з благородних металів — витвори вмілий майстрів. Було там і цілюще коріння, і трави, і гілки, що випускали з себе бальзам.

Майже рік пробула Сивілла в Єрусалимі, дивуючи наймудрішого Соломона своєю мудрістю, а ще більше — чудесним даром пророцтва, що був їй посланий з неба. Сидячи з Соломоном у розкішному саду, в затінку олив, лаврів і кіпарисів, вона раптом уривала розмову і, охоплена віщим духом, починала пророкувати. Обличчя її змінювалося, ставало блідим, майже прозорим, в очах горів внутрішній вогонь. Цар благоговійно слухав, а літописець записував.

Так провістила вона Соломонові майбутнє його великого царства. Останнє пророцтво Сивілли стосується Чеської землі.

— Царю великий,— віщала вона,— бог наділив тебе такою мудрістю, що рівного тобі не було й не буде, хоч і багато утвердиться царів і володарів, багато виникне царств. Славна, багата й родюча буде серед них Чеська земля. Народ тієї землі збудує багато міст, і главою всіх міст буде золота Прага. Прекрасна буде ця перлина Чеської землі, поки народ її не погрузне в гріхах і беззаконнях. Тоді бог прогнівається на людей тих, відніме єдиноплемінного правителя, і царюватиме у них чужоземець. Слізно молитимуть вони про єдиноплемінного короля, але не скоро дістануть його.

Тяжко буде народові в чужоземному ярмі. В рабство обернуть його. Пани почнуть обтяжувати його роботою; чотири дні працюватиме він на пана і тільки два — на і себе.

І ось з'явиться король, який заведе нові порядки і полегшить долю народу. Сільський люд полюбить його, але панам нові порядки не сподобаються. За короля цього оголошена буде свобода віросповідання.

За наступного короля зменшаться вольності, дані народові, а за юного його наслідника почнуться війни. Доведеться селянам даром годувати велике військо та віддавати йому потім увесь урожай. Мужиків поженуть у рекрути, і стоятимуть в країні п'ять різних армій і кожна називатиметься по-своєму. Але годувати й одягати їх доведеться самому тільки чеському народові.

Буде недорід хліба, будуть бурі, урагани, сніги й води великі. Але народ ще не прийде до розуму, і бог покарає його. Вогнем і водою буде зруйнована столиця його, а його не зроблять стихії, те довершить ворог. Руїни міста заростуть чагарником і бур'янами; лисиці і куниці ховатимуться в ньому. Від славного міста й сліду не лишиться. Проїде якось Кам'яним мостом візник і, показавши батогом на пустинні місця, скаже своєму синові:

— Була тут колись Прага, а отам стояла Староградська ратуша.

Але перш ніж прийде кінець і настануть смутні дні, будуть різні знамення. Дні стануть коротші, сонце даватиме менше тепла й світла, люди в кожухах жатимуть хліб; податки зростуть до такої міри, що ніхто не лягатиме спати ситим. Народ повстане, і почнуться криваві міжусобиці, бо прості люди скажуть: «Краще нам загинути на полі бою, ніж бачити, як наші діти помирають з голоду».

Тоді покарані будуть пани, які гнобили своїх підданців.

В країну, ослаблену бідуваннями та незгодами, вторгнеться ворог з усіх чотирьох кінців. Від столиці до ріки Бланік потече кривава річка. На шляху кривавого потоку буде висохлий став. Кров наповнить цей став і литиметься через греблю. Крики, стогін, грім зброї буде чути на двадцять чотири милі навколо. Дванадцять днів триватиме бій; на тринадцятий бог пошле допомогу. Із гори Бланік вийде незліченне воїнство. І збентежиться ворог, і кинеться тікати. А боже військо пожене його і зникне потім невідомо куди. До гори Бланік воно не повернеться. Кривавий став висохне знову. Ті, що залишаться живі, обійматимуть один одного і радітимуть, що бог зберіг їх. Потім всі зберуться до кривавого ставу і побачать там купи трупів і падла. Птахи небесні рознесуть ці трупи шматочками, бо тих, що залишаться живими, буде занадто мало, щоб поховати їх.

Всі повернуться до своїх жител, і не буде між людьми суперечок і незгод. Почнуть чехи жити в любові. І буде п'ятдесят років щасливих і врожайних. Всюди пануватиме спокій і достаток.

Пророцтво сліпого юнака

Повертаючись назад із німецьких земель до Праги, Карл IV дізнався, що в прикордонних Шумавських лісах, у селі Коуті, живе сліпий юнак, наділений пророчим духом. У навколишнього населення юнак користувався великою пошаною.