Розділ «Частина п'ята»

— А в якій сфері?

— Фінанси. Не те щоб я робив щось визначне, але...

— Мабуть, щось, пов'язане з держбюджетом?

— Так і є.

Навіть такі дурнуваті відповіді не спинили Девіда.

— І що, цікава робота?

— Та не сказав би, — Фабер зрозумів, що доведеться вигадати якусь історію. — Іноді доводиться розраховувати вартість якихось машин, але частіше просто перевіряю, щоби громадяни сплачували правильну суму податків.

— А що за машини?

— Та найрізноманітніші. Від авіадвигунів до канцелярських закріпок.

— Зрозуміло. Ну, всі ми робимо свій внесок у цю війну, — в'їдливо зауважив Девід, не маючи жодної гадки, що він не зможе цим образити Фабера.

— Я застарий для армії, — пояснив агент.

— А, тоді ви, мабуть, брали участь у Першій світовій?

— А тоді я був замолодий.

— Пощастило вам.

— Це точно.

Стежка загрозливо наблизилася до прірви, але Девід і не думав знижувати швидкість. У Фабера навіть промайнула думка, що він просто хоче вбити їх обох, — агент інстинктивно схопився за ручку.

— Вибачте, я надто швидко їду? — запитав Девід.

— Ви наче добре знаєте дорогу, — відповів Фабер.

— Вас це лякає?

Шпигун проігнорував запитання, і Девід трохи скинув швидкість, вочевидь, вдовольнившись враженням гостя.