Розділ «9»

Піднімаючись, Декамбре багато разів повторював це ім'я, ніби боявся, що воно зникне, коли розвіються сонні марення. Для більшої певності старий навіть записав його на папері: Авіценна. А поруч дописав: Liber canonis. «Канон медицини».

Авіценна. Великий Авіценна, перський лікар і філософ, жив на початку XI століття, цитований від Сходу і до Заходу тисячі разів. Латинська редакція, пересипана арабізмами. Тепер він ухопився за ниточку.

Посміхаючись, Декамбре стояв на сходах і чекав на бретонця. Він перейняв його на ходу.

— Ле Ґерне, ви добре спали?

Жос чітко бачив, що щось трапилося. Худе і бліде обличчя Декамбре, зазвичай навіть трохи землисте, ожило, ніби осяяне сонцем. Цинічний і трохи позерський осміх, притаманний Декамбре, сьогодні змінила щира радість.

— Я його розкусив, Ле Ґерне, розкусив.

— Кого?

— Нашого педанта! Я його розкусив, богом клянуся. Відкладіть для мене «химери» за день, я тікаю в бібліотеку.

— Униз, у ваш кабінет?

— Ні, Ле Ґерне. У мене ж не всі книжки є.

— Невже? — вражено відповів Ле Ґерн.

Декамбре накинув пальто на плечі і, затиснувши між ногами портфель, переписав «химерну» ранкову записку:

Після того, як властивості пір року переплуталися, коли зима — спекотна, хоча б мала холодною бути; літо студене, замість спекотного, а осінь і весна так само, бо ця велика неврівноваженість указує на поганий стан зірок, і повітря (...).

Він сховав аркуш, а тоді зачекав ще кілька хвилин, щоби послухати про кораблетрощу дня. За п'ять дев'ята він пірнув у метро.