Розділ «35»

— У книгах написано саме так, — сказав Декамбре. — Швидше, Адамберґу, набридло вже.

— Я вас попереджав. І якщо ви хочете почути новини про Дамаса, доведеться вислухати моє набридання до кінця.

— Новини — це завжди новини, давні вони чи нові, довгі чи короткі.

— Дякую, Ле Ґерне, — сказав Адамберґ. — Еміля Журно почали звинувачувати в тому, що він керує чумою, можливо, навіть сіє її.

— Нам начхати на того Еміля, — сказала Лізбет.

— Лізбет, це прадід Дамаса, — суворо сказав на те Адамберґ. — Родині загрожувало лінчування, тому Журно втекли з поселення Оптуль. Батько ніс маленьку на плечах крізь звалища, де корчилися зачумлені щури. І діамант їх захистив: живі-здорові, вони втекли до кузена в Монтрей і не поверталися в своє старе помешкання до кінця драми. Їхня репутація змінилася. Раніше зневажені, Журно обертаються на героїв, на володарів чуми. Їхня дивовижна історія стає славою і девізом. Еміль сильно захопився своїм перснем та історіями про чуму. По його смерті дочка, Клементина, успадковує перстень, славу та історії. Вона виходить заміж і виховує дочку, Розелін, у легендах про силу Журно. Ця дочка виходить заміж за Еллер-Девілля.

— Ми віддаляємося, віддаляємося, — пробурмотіла Лізбет.

— Наближаємося, — сказав Адамберґ.

— Еллер-Девілль? Авіаконструктор? — трохи напружено запитав Декамбре.

— Він стане ним. А тоді це двадцятитрирічний юнак — розумний, амбіційний і жорстокий — який хоче підкорити світ. А ще це батько Дамаса.

— Прізвище Дамаса — Віг'є, — втрутився Бертен.

— Ні, прізвище Дамаса — Еллер-Девілль. Він ріс в оточенні заплаканої мами і жорстокого батька. Еллер-Девілль бив дружину і лупцював сина, а коли хлопчику виповнилося сім років, покинув родину.

Адамберґ кинув погляд на Єву, яка враз опустила голову.

— А маленька? — запитала Лізбет, якій ставало цікаво.

— Про Марі-Бель ще не йдеться. Вона народилася значно пізніше за Дамаса. Щоразу, коли тільки міг, Дамас тікав до бабусі Клементини в Кліші. Вона втішала малого, підбадьорювала і зміцнювала в ньому віру у славу Журно. Після того, як батько бив їх, а тоді покинув, слава родини Журно стає єдиною силою Дамаса. У десятирічному віці бабуся урочисто вручає йому перстень, а разом із перснем — силу спрямовувати бич Божий. Те, що було для хлопчика лише грою, закарбовується в його мозку і перетворюється на чудовий інструмент помсти, поки що символічної. Обнишпоривши ринки Сан-Уана і Клінянкура, бабуся зібрала величезну бібліотеку творів про чуму не лише 1920 року, а й про інші, які зрештою доповнили родинну епопею. Самі можете уявити. Пізніше Дамас стає досить дорослим, щоб самостійно втішатися, читаючи жорстокі оповіді про чорну чуму. Вони нітрохи не лякають його — навпаки. У нього діамант великого Еміля, героя 1914 — 1918 років і героя чуми. Ці оповіді втішають його, вони — його природна помста за похмуре дитинство. Розумієте?

— Ми не бачимо зв'язку, — відповів Бертен. — Це ще нічого не доводить.

— І ось уже Дамасу вісімнадцять. Худорлявий, погано вбраний, тендітний юнак. Він стає фізиком. Можливо, щоб перевершити батька. Він розумний чумолог, який знає латину, а ще — освічений і здібний фізик з привидом у голові. Він озлоблюється і підкорює галузь авіабудування. У двадцять чотири роки відкриває спосіб виготовлення надлегкої, у сто разів міцнішої пористої сталі, тут я ще не з усім розібрався. Не можу пояснити чому, але ця сталь є надзвичайно потрібного для авіабудування.

— Дамас щось вигадав? — вражено перепитав Жос. — У двадцять чотири роки?

— Саме так. І він має намір дорого продати свій винахід. А дехто вирішує просто забрати цю сталь у Дамаса, нічого не заплативши. Він нацьковує на хлопця шістьох чоловіків, шістьох диких псів, які катують його і ґвалтують його дівчину. Дамас усе видає, втративши за один вечір гордість, кохання і винахід. І свою славу. За місяць його дівчина викидається з вікна. Вісім років тому була гучна справа Арно Еллер-Девілля. Його звинуватили в тому, що він викинув її з вікна, і посадили на п'ять років. Два роки тому Дамас якраз досидів термін.

— А чому Дамас нічого не сказав на суді? Чому дозволив запхати себе у в'язницю?