Розділ «20»

— Ми вистежуємо з принципу. І ще з однієї причини.

— А за що посадили Декамбре-Дюкведіка?

— За спробу згвалтування неповнолітньої у школі, де він викладав. У той час його вся преса цькувала. У п'ятдесят два роки його ледь не лінчували на вулиці. Під час слідства йому знадобився захист поліції.

— Так, пригадую, справа Дюкведіка. На дівчинку було скоєно нападу туалеті. А й не подумаєш, правда, коли бачиш його?

— Згадайте про його захист, Данґларе. Троє десятикласників накинулися на дванадцятирічну дівчинку, доки всі були в їдальні. Дюкведік добряче побив хлопців і взяв маленьку на руки, щоб винести її звідти. Школярка була наполовину роздягненою і плакала у нього на руках у коридорі. Саме це й побачили інші підлітки. Троє хлопців подали протилежну версію: Дюкведік гвалтував дівчинку, вони втрутилися, він їх за це побив, а тоді витягнув її, щоб тікати. Слово одного проти слова інших. Дюкведік зламався. Подруга покинула його, а колеги віддалилися. Бо сумнівалися. Сумніви породжують порожнечу, Данґларе, і вони ніколи не минають. Саме тому він назвався Декамбре. Життя цього чоловіка закінчилося у п'ятдесят два роки.

— Скільки років було б цим трьом хлопчакам сьогодні? Близько тридцяти двох-тридцяти трьох років? Ровесники Лорійона?

— Лорійон навчався в Періго. А Дюкведік викладав у Ванні.

— Він міг обрати жертву на заміну.

— І цей також?

— То й що? Хіба ви не знаєте, що двоє старих можуть знищити ціле покоління?

— Я надто добре про це знаю.

— Треба придивитися до цих двох. Декамбре чудово влаштувався, щоб надсилати ці листи, і, звісно, він би зміг їх написати. Зрештою, це саме йому вдалося осягнути їхній зміст. По одному маленькому арабському слову він миттєво вийшов на «Liber canonis» Авіценни. Непогано, еге ж?

— Нам у будь-якому разі доведеться придивитися. Я переконаний, що вбивця приходить на сеанси. Зрозуміло, що він почав саме звідти, бо вибір у нього був невеликий. Але ще й через те, що він давно і досить зблизька знає цю урну. Ці оголошення, які видаються нам такими безглуздими, для нього, навпаки, видавалися природним способом передачі новин, як, власне, і для всіх у кварталі. Я певен щодо цього. І я певен, що він приходить послухати — він там під час випуску оголошень.

— Не бачу причини, — заперечив Данґлар. — Це надто небезпечно для нього.

— Причини немає, але байдуже, Данґларе. Я гадаю, він там, у натовпі. Саме тому ми й не припиняємо стежити за майданом.

Адамберґ вийшов зі свого кабінету і пройшов через центральну залу до плану Парижа. Агенти витріщалися на нього — хоча ні, не на нього, а на Данґлара, збагнув Адамберґ. Кожен з цікавістю роздивлявся заступника, вбраного у велику чорну футболку з короткими рукавами. Тоді Адамберґ підняв угору праву руку і всі погляди повернулися до нього.

— О вісімнадцятій годині потрібно залишити приміщення для дезінфекції, — сказав він. — Коли повернетеся до себе, обов'язково прийміть душ, помийте голову і покладіть увесь одяг, буквально весь, у пральну машинку і виперіть при температурі 60 градусів. Мета: знищення потенційних бліх.

Люди заусміхалися і забурмотіли.

— Це офіційний наказ, — вів далі Адамберґ, — обов'язковий до виконання всіма, і зокрема тими трьома людьми, що їздили зі мною до Лорійона. Кого-небудь з присутніх покусали відучора?

Керноркян підняв палець, і всі з цікавістю втупилися в нього.