Розділ «16»

П'ятеро чоловіків вилізли на п'ятий поверх, де на них чекав комісар Першого округу. На всіх сходових майданчиках двері було вимито, але помітити великі чорні сліди від свіжої фарби було зовсім не складно.

— Комісар Девіяр, — видихнув Данґлар Адамберґу у вухо за мить до того, як вони піднялися на останній сходовий майданчик.

— Дякую, — відповів Адамберґ.

— Ви берете справу в свої руки, Адамберґу? — запитав Девіяр, потискаючи йому руку. — Мені щойно телефонували з Управління.

— Так, — сказав Адамберґ. — Я стежив за нею ще до того, як вона з'явилася.

— Чудово, — змучено відповів Девіяр. — Тут серйозне пограбування відеосалону і з тридцять розтрощених машин у моєму секторі. Справ тут більше ніж на тиждень вистачить. Отже, ви знаєте, хто цей хлоп?

— Я не знаю нічого, Девіяре.

Водночас Адамберґ відчинив двері квартири, щоб роздивитися їх з лицьового боку. Вони були чистими, без жодних слідів фарби.

— Рене Лорійон, неодружений, — сказав Девіяр, кинувши оком на свої найперші записи. — Тридцять два роки, власник авторемонту. Досьє абсолютно чисте. Тіло знайшла прибиральниця, яка приходить раз на тиждень, у вівторок зранку.

— Не пощастило, — сказав Адамберґ.

— Це точно. У неї трапився нервовий зрив, і за нею приїхала дочка.

Девіяр віддав йому всі свої нотатки, і Адамберґ жестом подякував. Тоді підійшов до тіла. Група експертів розступилася, щоб він міг усе роздивитися. Голий чоловік лежав на спині, схрестивши руки. Шкіра у нього була чорна, як сажа, і вкрита десятком великих плям: на стегнах, тулубі, руках і обличчі. Язик, також чорний, було витягнуто з рота. Адамберґ став навколішки.

— Фальшивка, еге ж? — запитав він у лікаря.

— Нема чого жартувати, комісаре, — сухо відповів той. — Я ще не оглядав тіло, але точно можу сказати, що цей чоловік — мертвий, і мертвий уже не одну годину. Сліди на шиї, сховані під чорним вугіллям, свідчать, що його задушили.

— Так, — м'яко відказав Адамберґ. — Я не це хотів сказати.

Він доторкнувся до чорного порошку, розсипаного по підлозі, розтер його між пальцями, а тоді витер руку об штани.

— Вугілля, — пробурмотів він. — Цього чоловіка вимазали вугіллям.

— Виглядає на те, — сказав один з експертів.

Адамберґ швидко роззирнувся навколо.

— Де його одяг? — запитав він.