— Певне не знаю. Недавно. Аж плакав у нас. А мама... Мама його втішала, щось так — не зрозумів я, правда, всього,— що він нібито викрутиться, коли інші завинили більше ніж він.
— Чому ти це розказуєш мені? — після довгої паузи зміненим безбарвним голосом озивається Агнешка. Проте хлопець зрозумів цей докір як запитання.
— А хіба я знаю? — замислюється він, на мить заплющуючи очі, щоб не дивитися на неї й менше соромитися своїх слів.— Не знаю. Коли я чую всяке таке, то тільки й думаю, для вас добре це чи погано. І як увечері ляжу в постіль, то подумки про все те розповідаю вам. Чогось ніби завжди боюся за вас.
— Ти, Тотеку, книжок начитався більше ніж треба,— поблажливо вичитує його Агнешка, водночас відчуваючи, що їй зраджує й посмішка, й голос.
— Ні, не тому. Вам у нас погано.
— І зовсім ні.
— Ви ж сама, одна-самісінька, без батьків. Чому?
Агнешка смутніє і несамохіть стишує голос мало не до шепоту:
— Гітлерівці замордували моїх рідних. Тільки менший брат уцілів, він ховався в льоху, а це було взимку... Та не вижив і він.
— А ви?
— Мене вдома не було. За день перед цим побігла з одними паперами до іншого села.
— То ви теж із села? Такого, як і це?
— Може, трохи кращого. Але нема його вже, того села. Спалили саме тоді. Та годі про це, Тотеку.
— Пробачте.
— А ти не турбуйся про мене. Вчися собі, читай, грайся з дітьми, з Улею...
— Уля поїхала на свята. У неї в Бялосолі, коло тих святих джерел, живе якась тітка. Тепер Уля вже не боїться виходити на люди,— додає хлопець трохи розчаровано.
— У Зависляків же чимало дітей.
— Я б краще сидів один, у Кімнаті, але ж холодно.
— Не ходи ти до тих руїн! — накидається на хлопця Агнешка.— Ті ж мури ледве тримаються. Запам’ятай! Війт суворо заборонив!
— А ви й поскаржилися? — в бистрому пильному позирку його очей замиготів докір.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вчителька, дочка Колумба» автора Мах Вільгельм на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „18. Свят-вечір“ на сторінці 4. Приємного читання.