Розділ «Частина третя Дорослі»

— Нісенітниця, — повторив старий джентльмен, тепер ще гучніше. — Неможливо зробити срібні кулі зі срібного долара. Поширене непорозуміння. З дешевого читва. Проблема полягає в специфіці гравітації…

Раптом та жінка, міс Деннер, опинилась поряд:.

— Містере Брокгілл, поводьтеся тихіше, — сказала вона доволі лагідно. — Люди читають…

— Чоловік хворий, — зненацька кинув Брокгілл і повернувся до свого альбому. — Дайте йому якогось аспірину, Керол.

Керол Деннер подивилася на Бена, і обличчя в неї стривожено вагострилося:

— Ви дійсно недобре почуваєтеся, містере Генском? Я розумію, таке неввічливо казати, але вигляд у вас жахливий.

Бен почав:

— Я… я їв китайську їжу на обід. Боюся, вона не узгодилася З моїм організмом.

— Якщо вам треба полежати, там є кушетка, в кабінеті містера Хенлона. Ви могли б…

— Ні. Дякую вам, але ні.

Чого йому хотілося, це не полежати, а забратися к чортам з Деррійської публічної бібліотеки. Він подивився вгору на сходовий майданчик. Клоун пропав. Вампір пропав. Але там залишилася повітряна кулька, прив’язана, до кованих перил, які оточували майданчик. На її опуклій шкірці виднілись слова: «ГАРНОГО ДНЯ! ЦІЄЇ НОЧІ ТИ ПОМРЕШ!»

— Ваш читацький квиток готовий, — сказала вона, несміливо торкаючись його руки. — Він вам ще потрібен?

— Так, дякую, — відповів Бен. Він зробив глибокий, тремтливий вдих. — Я дуже перепрошую…

— Я просто сподіваюся, що в вас не харчове отруєння, — сказала вона.

— Не вийде, — подав голос містер Брокгілл, не підводячи голови від де Варгаса й не виймаючи з кутика рота своєї неживої люльки. — Штукерія з примітивної пригодницької літератури. Куля перекидатиметься.

І, заговоривши знову без жодного попереднього усвідомлення, що він зараз заговорить, Бен промовив:

— Картечини, не кулі. Ми майже відразу зрозуміли, що куль ми зробити не зможемо. Я маю на увазі, ми тоді були просто дітьми. Це була моя ідея зробити…

— Шшшш! — прошипів хтось знову.

Брокгілл кинув на Бена дещо зляканий погляд, нібито зібрався щось сказати, та потім знову повернувся до своїх етюдів.

Уже за стійкою Керол Деннер вручила йому маленьку помаранчеву картку з видрукуваним під її верхнім краєм написом ДЕРРІЙСЬКА ПУБЛІЧНА БІБЛІОТЕКА. Приголомшений, Бен усвідомив, що це він отримав перший у своєму житті дорослий читацький квиток. Той, що він мав у дитинстві, був канарейково-жовтим.