TextBook Він знову обернувся до молодої жінки, яка дивилася на нього з подивом.
— Щось не так? — запитала вона.
— Ні, — відповів Бен, усміхаючись. — Здалося, ніби я дещо почув. Гадаю, втома після перельоту дужче дається мені взнаки, ніж я припускав. Що ви казали?
— Ну, насправді це ви казали. Але я збиралася пояснити, що, якщо у вас був читацький квиток, коли ви жили тут, ваше ім’я мусить досі залишатися в реєстрі, — сказала бібліотекарка. — Тепер ми все зберігаємо на мікрофільмах. Дещо таки змінилося з часів вашого дитинства, я гадаю.
— Так, — погодився він. — Багато чого змінилося в Деррі… але, здається, чимало речей залишилися такими ж, як і колись.
— У всякому разі, я можу пошукати ваше ім’я і видати вам оновлений квиток. Без жодної плати.
— Це просто чудово, — сказав Бен, але перш ніж він устиг додати слова подяки, той голос знову прорізав священну бібліотечну тишу, тепер іще гучніший, зловісно веселий: «Піднімайся сюди, Бене! Піднімайся сюди, ти, малий жирний задрипанець! „Це Твоє Життя“,[521] Бене Генскоме!»
Бен прокашлявся:
— Буду вдячний, — промовив він.
— Нема за що, — вона скинула на нього очима. — Надворі вже потеплішало?
— Трохи, — відповів він. — А що?
— Ви…
«Бен Генском це зробив! — проверещав той голос. Він звучав згори — надходив із книгосховища. — Бен Генском замордував тих дітей! Ловіть його! Хапайте його!»
— … пітнієте, — договорила вона.
— Невже? — перепитав він ідіотично.
— Я зараз же все зроблю, — сказала вона.
— Дякую.
Вона пішла до старої друкарської машинки «Роял» на куті своєї стійки.
Бен повільно вирушив геть, серце барабаном гупало йому в грудях. Так, він пітнів; він відчував, як піт сочиться з лоба, під пахвами, воложить волосся в нього на грудях. Він поглянув угору й побачив Клоуна Пеннівайза, той стояв на вершечку лівих сходів і дивився вниз, на нього. З обличчям, білим від гриму. З кривавою помадою на губах, викривлених у вбивчій усмішці.
Там, де в нього мусили бути очі, зяяли порожні очниці. В одній руці він тримав низку повітряних кульок, а в іншій якусь книгу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Дорослі“ на сторінці 43. Приємного читання.