TextBook «Ми їх інколи бачили, — відказала вона. — Правда, ми боялися наближатися до них. Нам здавалося, що не варто зайвий раз їх торкатися».
«Ви не знали, що вони повернуться після смерті?»
Вона похитала головою: «Ні».
«І вас не цікавило, хто ж це нападає на ваш будинок уночі?»
«Нам ніколи й на думку не спадало, що то… — Вона поволі захитала головою. — Таке не вкладається в голові».
«Напевне», — відповів він.
Він глянув на неї, поки вони мовчки їли. Йому так само не вкладалося в голові, що поряд нормальна людина. Він не йняв віри, що після всіх цих років знайшов товаришку. Він вагався навіть не щодо неї. Просто його брав сумнів, що подібне диво могло трапитись у цьому загиблому світі.
«Розкажи мені про них більше», — сказала Рут.
Він підвівся і зняв з плити кавник. Долив їй ще кави, потім собі, відставив кавник і повернувся до столу.
«Як ти почуваєшся?» — запитав він у неї.
«Мені вже краще, дякую».
Він кивнув і додав собі цукру в каву. Перемішуючи, він відчував на собі її погляд. «Про що вона думає?» — питав він себе. Глибоко вдихнув, розмірковуючи, чому напруга всередині нього ніяк не спадає. Якийсь час йому здавалося, що він довіряє їй. Тепер він був не певний цього.
«Ти мені й досі не довіряєш», — сказала вона, намагаючись збагнути, що в нього на думці.
Він похапцем звів погляд, знизуючи плечима.
«Це… річ не в цьому», — відповів він.
«Та в цьому, — швидко промовила вона. Зітхнула. — Ну що ж, хай так. Якщо вже тобі треба перевірити мою кров, то перевіряй».
Він із підозрою подивився на неї, подумки допитуючись: «Якийсь підступ?» Нервово глитнув, приховавши це ковтком кави. «Дурість, — думав він, — бути таким недовірливим».
Він відставив чашку.
«Добре, — відказав, — дуже добре».
Він глянув на неї, коли її погляд потупився в каву.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Я — легенда» автора Річард Метісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III Червень 1978 року“ на сторінці 10. Приємного читання.