Розділ «Частина III Червень 1978 року»

Коли він уперше її побачив, вона кинулася навтьоки. Чи були це якісь хитрощі? Ні, вона була щиро перелякана. Певно, злякалася його крику тоді — хай навіть чекала на нього — і геть забула про власне завдання. Пізніше, коли вона заспокоїлася, схилила його до думки, що її реакція на часник є виявом хворого шлунка. Вона брехала й усміхалася, вдаючи безнадійну прихильність, обережно вивідавши всю інформацію, по яку її було відправлено. А коли хотіла піти, то не змогла через Кортмана та решту. Тоді він прокинувся. Вони зійшлися в обіймах, вони…

Посинілим кулаком він угатив по верстаку. «Я кохала тебе». Брехня. Брехня! Його пальці зім’яли лист і розлючено жбурнули його вбік.

Через лють біль у голові гаряче спалахнув, він притис до неї обидві руки, зі стогоном заплющивши очі.

Потім звів погляд. Повільно зісковзнув з табурета й поставив мікроскоп назад на основу.

Решта її листа була правдивою, він це знав. Без пігулки, без будь-яких доказів, слів чи спогадів, — він знав. Він знав навіть те, чого, здавалося, не знали Рут і її плем’я.

Він довго вдивлявся в окуляр. Так, він знав. І визнання того, що він побачив, змінювало весь його світ. Яким безглуздим та бездарним він почувався, так ніколи цього й не побачивши! Особливо після того, як сотні, тисячі разів читав цю фразу. Але тоді він так і не приділив їй належної уваги. Така коротка фраза, але скільки в ній було прихованого сенсу.

Бактерія здатна мутувати.