Розділ «Частина III Червень 1978 року»

«Якщо ти таки інфікована, — сказав він, — я зроблю все від мене залежне, щоб вилікувати тебе».

Їхні погляди зустрілись. «А якщо не вдасться?» — запитала вона.

Зависла мовчанка.

«Почекаємо і побачимо», — відповів зрештою він.

Вони обоє пили каву. Потім він спитав: «Зробимо це зараз?»

«Будь ласка, — відповіла вона, — давай уранці. Я… досі почуваюся трохи зле».

«Гаразд, — відказав він, киваючи. — Хай буде ранок».

Вони завершили вечеряти в тиші. Невілл відчував слабку втіху від її згоди перевірити кров. Його лякала вірогідність виявити, що вона все ж інфікована. Тим часом йому доведеться провести з нею вечір та ніч, можливо, вони ближче познайомляться і вона навіть привабить його. А вранці, можливо, він буде змушений…

Пізніше у вітальні вони сиділи й розглядали малюнок на шпалерах, попиваючи портвейн та слухаючи Четверту симфонію Шуберта.

«Повірити не можу, — сказала вона, трохи збадьорившись. — Ніколи б не подумала, що мені знову випаде слухати музику. Пити вино».

Вона обвела поглядом кімнату.

«Мови нема, ти виконав чудову роботу», — сказала вона.

«А ваш будинок?» — запитав він.

«Нічого подібного, — сказала вона. — Ми не мали…»

«Як ви охороняли дім?» — перебив він.

«О… — на мить вона задумалася. — Звісно, ми позабивали все дошками. І користувалися розп’яттями».

«Вони діють не завжди», — тихо промовив він, якусь мить розглядаючи її.

Вона виглядала спантеличено: «Хіба ні?»

«Чого євреєві боятися розп’яття? — відказав він. — Чого вампіру, який був за життя євреєм, боятися його? Більшість людей страшилися стати вампірами. Більшість страждає від істеричної сліпоти щодо дзеркал. Але що стосується розп’яття… що ж, ані єврей, ані індуїст, ані мусульманин, ані атеїст, якщо вже на те пішло, не жахатимуться розп’яття».

Вона сиділа, тримаючи келих, і байдуже позирала на нього.