TextBook «Роберте, Роберте».
Вона огорнула руками його спину, гладячи та стискаючи, його руки міцно її обхопили, він притиснув очі до її теплого м’якого волосся.
Їхні вуста зімкнулися надовго, а її руки несамовито вхопилися за його шию.
Потім вони сиділи в темряві, притискаючись одне до одного так, наче жар усього світу зосередився в їхніх тілах і вони ділилися цим теплом між собою. Він відчував, як, здригаючись, здіймалися її груди, вона пригорнулася до нього, її руки обплели його тіло, обличчя притулилося до шиї. Його великі долоні грубо перебирали її волосся, погладжуючи, він відчував дотик шовковистих пасм.
«Мені шкода, Рут».
«Шкода?»
«Того, що так жорстоко повівся з тобою, що не довіряв».
Вона мовчала, тримаючись напружено.
«Ох, Роберте, — проказала потім вона, — це несправедливо. Так несправедливо. Чому ми й досі живі? Чому ми всі не вимерли? Було б краще, якби всі ми сконали».
«Тсс, тсс, — сказав він, відчуваючи, як його почуття до неї ринули, мов струмок, із його серця та розуму. — Все налагодиться».
Він відчув, як вона повільно захитала головою, притискаючись до нього.
«Налагодиться, налагодиться», — промовив він.
«Але ж як?»
«Налагодиться», — сказав він — попри те, що сам не міг у це повірити, попри те, що лише намагався зняти напругу цими словами.
«Ні, — відказала вона. — Ні».
«Так, налагодиться. Налагодиться, Рут».
Він не знав, скільки вони так просиділи, обіймаючись. Він забув про все, про місце й час; існували лише вони вдвох, які потребували одне одного, вціліли від темного жахіття і знайшли втіху одне в одному.
Йому захотілося зробити щось для неї, якось їй допомогти.
«Ходімо, — проказав він. — Перевіримо тебе».
Вона напружилась у його обіймах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Я — легенда» автора Річард Метісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III Червень 1978 року“ на сторінці 24. Приємного читання.