TextBook «Вибач, — сухо відказав він. — Я… Я просто задумався».
Більше вона не мовила ні слова. Допила своє вино, і він помітив, як тремтить її рука, коли вона робить ковток. Він переборов у собі потяг до самокопання. Йому не хотілося, щоб вона дізналася, що він відчуває.
«Коли я ткнув йому розп’яття, — промовив, — він розреготався мені в обличчя».
Вона кивнула.
«Але, виставивши перед ним Тору, я отримав бажану реакцію».
«Що виставивши?»
«Тору. Скрижаль закону, якщо я не помиляюся».
«І це… дало якусь реакцію?»
«Так. Він був зв’язаний, але коли побачив Тору, то вирвався й напав на мене».
«І що ж сталося?» — здавалось, її острах знову розвіявся.
«Він ударив мене чимось по голові. Не пригадую чим. Я мало не знепритомнів. Але, користуючись Торою, я відтіснив його до дверей і позбувся».
«Ох».
«Як бачиш, розп’яття не наділене силою, котру йому приписують перекази. Я маю припущення, що, оскільки легенда стала відомою саме в Європі, населеній переважно католиками, розп’яття закономірно стало символом захисту проти сил пітьми».
«А ти не міг застосувати проти Кортмана вогнепальну зброю?» — запитала вона.
«Звідки ти знаєш, що я її маю?»
«Я… припускаю це, — сказала вона. — У нас вона була».
«Тоді ти мала б знати, що кулі не шкодять вампірам».
«Ми не… не були впевнені, — промовила вона, похапцем додавши: — Ти знаєш, чому так? Чому кулі не шкодять їм?»
Він захитав головою. «Не знаю», — відказав.
Вони сиділи мовчки, дослухаючись до музики.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Я — легенда» автора Річард Метісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III Червень 1978 року“ на сторінці 16. Приємного читання.