— Так, — відповів я.
— Де?
Я повів очима в тому напрямі.
Кестер повільно встав. Він випростався, як удав.
— Обережно, — шепнув я. — Не тут, Отто!…
Він коротким помахом руки зупинив мене й поволі пішов уперед. Я приготувався, щоб кинутися за ним. Якась жінка насунула йому на голову зелено-червоний паперовий ковпак і повисла на його плечі. Він навіть не доторкнувся до неї, але струснув її так, що вона тільки очі вирячила на нього. Обійшовши навколо залу, він повернувся назад.
— Уже нема, — констатував він.
Я встав і оглянув зал. Кестер мав рацію.
— Ти думаєш, він пізнав мене? — спитав я.
Кестер знизав плечима. Він тільки тепер помітив ковпак у себе на голові й скинув його геть.
— Не можу збагнути, — промовив я. — Адже я пробув в умивальній одну-дві хвилини.
— Ти був там більш як чверть години.
— Що?…
Я ще раз поглянув на той стіл.
— Уся компанія зникла. З ними була одна дівчина, і її нема. Якби він упізнав мене, то, напевне, втік би сам.
Кестер кивнув пальцем кельнерові:
— Тут є ще й другий вихід?
— Так, з того боку, на Гарденбергштрасе.
Кестер вийняв з кишені монету і дав кельнеру.
— Ходімо, — сказав він мені.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три Товариші» автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXV“ на сторінці 6. Приємного читання.