Розділ 3

— Гм-м-м… Ну так. А чи ти… Хто найкращий фехтувальник у світі?

— Поняття не маю.

— Ти такого ніколи не знав?

— Я знав багатьох, які себе такими вважали.

— Ха! Ким вони були? Як звалися? Що вміли?

— Повільніше, повільніше, дівчино. Я не знаю відповідей на ці запитання. Це так важливо?

— Напевно, важливо! Хотіла б я бачити… хто ці фехтувальники. І де вони.

— Де вони — це я знаю.

— Ха! І де?

— На цвинтарях!

— Будь уважною, Цірі. Зараз підвісимо третій маятник, із двома ти вже даєш ради. Кроки виконуватимеш такі самі, як і при двох, зробиш тільки на одне ухиляння більше. Готова?

— Так.

— Сконцентруйся. Розслабся. Вдих, видих. Нападай!

— Ух! Ау-у-у-у… Суча лапа!

— Прошу, не лайся. Сильно отримала?

— Ні, мене тільки зачепило… Що я зробила не так?

— Ти бігла в занадто рівному ритмі, занадто прискорила другий напівоберт, а фінт зробила занадто широко. У результаті тебе винесло просто під маятник.

— Ох, Ґеральте, там зовсім немає місця на фінт і оберт! Вони надто близько висять!

— Там повно місця, я гарантую. Але дистанцію так розраховано, щоб змусити до неритмічних рухів. Це битва, Цірі, не балет. У битві не можна рухатися у ритмі. Рухом ти мусиш вивести супротивника з рівноваги, обдурити його, збити з пантелику. Готова до наступної спроби?

— Готова. Розкачуй ту холерну колоду.