Розділ 2

Чародійка легенько кивнула в його бік і невинно закліпала віями, накручуючи на палець каштановий локон. Ґеральт мав кам’яне обличчя.

— Ти дуже вірно і ввічливо вчинила, Цірі, — сказав він, — запропонувавши пані Мерігольд довше погостювати в Каер Морені. Я тобою пишаюся.

Цірі почервоніла, широко посміхаючись. Чародійка подала їй іще один умовний знак.

— А тепер, — сказала дівчинка, ще вище задираючи носа, — залишу вас одних, бо, напевне, ви хочете обговорити із Трісс різні важливі справи. Пані Мерігольд, дядько Весеміре, панове… Прощаюся. Поки що.

Присіла, дякуючи, після чого вийшла із зали, повільно й гідно ступаючи східцями.

— Холера, — перервав тишу Ламберт. — Подумати тільки, а я не вірив, що вона й насправді княжна.

— Зрозуміли, бовдури? — Весемір озирнувся навколо. — Якщо зранку вона надягне сукню… То щоб мені жодних тренувань… Розумієте?

Ескель і Коен кинули на старого погляди, цілковито позбавлені пошани. Ламберт відверто пирхнув. Ґеральт дивився на чародійку, а чародійка посміхалася.

— Дякую тобі, — сказав він. — Дякую тобі, Трісс.

— Умови? — явно занепокоївся Ескель. — Трісс, адже ми вже пообіцяли, що зменшимо тренування Цірі. Які ще умови ти хочеш висунути?

— Ну, може, «умови» й недоречне слово. Тож назвемо це порадами. Дам я вам три поради, а ви до тих порад прислухаєтеся. Якщо, звісно, вам важливо, щоб я тут залишилася і допомогла у вихованні малої.

— Слухаємо, — сказав Ґеральт. — Кажи, Трісс.

— Перед усім, — почала вона, злостиво усміхаючись, — потрібно урізноманітнити раціон Цірі. А особливо обмежити в ньому секретні грибки й таємні трави.

Ґеральт і Коен чудово володіли виразами своїх облич. Ламберт і Ескель — трохи гірше. Весемір не володів зовсім. «Що ж, — подумала вона, дивлячись на його смішно заклопотану міну, — за його часів світ був кращим. Лицемірство було вадою, якої належало соромитися. Щирість сорому не приносила».

— Менше відварів із таємничих зіль, — продовжувала вона, намагаючись не захихотіти, — а більше молока. Ви маєте тут кіз. Доїння — ніяке не мистецтво, от побачиш, Ламберте, миттєво навчишся.

— Трісс, — почав Ґеральт, — послухай…

— Ні, це ти послухай. Ви не піддавали Цірі різкій мутації, не чіпали гормони, не пробували еліксири і Трави. І за те я вам вдячна. Це було розсудливо, відповідально, по-людськи. Ви не скривдили її отрутами, і тим більше не можна вам тепер її скалічити.

— Про що ти говориш?

— Грибочки, чиї секрети ви так стережете, — пояснила вона, — і справді тримають дівчину в чудовій формі й посилюють її м’язи. Зілля забезпечують ідеальний обмін речовин і прискорюють розвиток. Утім, усе разом, за підтримки вбивчих тренувань, призводить до певних змін у будові тіла. У жировій тканині. Вона жінка. Якщо не калічите її гормонально, не калічте й фізично. Вона колись може на вас образитися, що ви так нерозсудливо позбавили її жіночих… атрибутів. Ви розумієте, про що я говорю?

— Авжеж, — буркнув Ламберт, нахабно роздивляючись бюст Трісс, що випинався під сукнею.