Розділ 7

— Чудово. А який жест треба зробити зараз? Так, саме такий. Дуже добре. Посиль жест і зачерпни. Більше, більше, не переривай!

— О-о-о-ох…

— Спину рівно! Руки вздовж тулуба! Долоні розслаблено, жодних непотрібних рухів пальцями, кожен рух може мультиплікувати ефект, ти ж не хочеш, щоб тут розгорілася пожежа? Підсилюй, чого ти чекаєш?

— О-ох, ні… Не можу…

— Розслабся і припини труситися! Зачерпуй! Що ти робиш? Ну, тепер краще… Не послаблюй волі! Надто швидко, буде гіпервентиляція! Не треба розігрівати! Повільніше, бридулько, спокійніше. Знаю, що воно неприємно. Звикнеш.

— Болить мені… У животі… О, тут…

— Ти жінка, це типова реакція. Із часом звикнеш. А щоб виробити звичку, мусиш тренуватися без знеболювальної блокади. Це дійсно необхідно, Цірі. Нічого не бійся, я на сторожі, екраную тебе. З тобою нічого не може статися. Але біль доведеться перетерпіти. Дихай спокійно. Сконцентруйся. Жест, прошу. Досконало. І бери силу, черпай, втягай… Добре, добре… Ще трохи…

— О… О… О-о-ох!

— От бачиш? Можеш, коли захочеш. Тепер стеж за моєю долонею. Уважно. Виконай той самий жест. Пальці! Пальці, Цірі! Дивися на мою долоню, не на стелю! Тепер добре, так, дуже добре. Зв’яжи. А тепер оберни, реверсуй жест і видай силу в образі сильнішого світла.

— Ї-і-і-і-і… Ї-і-і-і-ік… и-и-и…

— Припини стогнати! Опануй себе! Це судома! Це зараз мине! Ширше пальці, пригаси, віддай, віддай то із себе! Повільніше, прокляття, бо знову полетять у тебе кровоносні судини!

— Ї-і-і-і-и-и-ик!

— Занадто різко, бридулько, усе ще занадто різко. Я знаю, сила виривається назовні, але ти мусиш навчитися її контролювати. Не можна допускати тобі таких вибухів, як оце щойно. Якби я тебе не ізолювала, наробила б ти чималого безладдя. Ну, ще раз. Почнемо з самого початку. Жест і формула.

— Ні! Досить! Я уже не можу!

— Дихай потроху і припини труситися. Цього разу це просто істерія, ти мене не обдуриш. Опануй себе, сконцентруйся і починай.

— Ні, прошу, пані Йеннефер… Болить мені… Мені недобре…

— Тільки без сліз, Цірі. Немає паскуднішого видовища, ніж чародійка, що хлипає. Ніщо не приносить більшого жалю. Облиш це. Ніколи про це не забувай. Ще раз, із самого початку. Закляття і жест. Ні-ні, цього разу без наслідування. Зробиш це сама. Ну, напруж пам’ять!

— Aine verseos… Aine aen aenye… О-о-о-ох!

— Погано! Надто швидко!

Магія — наче залізна стріла з гачком — встряла в неї. Глибоко ранила. Боліла. Боліла тим дивним видом болю, який дивним чином близький до насолоди.