TextBook — А що у ній такого цікавого?
— Нічого. Просто втішаюся її видом. Втішаюся, що… можу бачити.
— Не розумію.
— Це добре.
Тиша. Мовчання. Парко.
— Пані Йеннефер?
— Що знову?
— До твоєї ноги лізе павук! Глянь, який гидкий!
— Павук як павук.
— Убий його!
— Не хочеться мені нахилятися.
— Так убий його закляттям!
— На землях храму Мелітеле? Щоб Неннеке прогнала нас геть копняками в дупу? Ні, дякую. А зараз посидь тихо. Я хочу подумати.
— А над чим ти так думаєш? Гм-м. Добре, уже мовчу.
— Не вірю своєму щастю. Я уже боялася, що ти поставиш переді мною якесь із своїх незрівнянних запитань.
— Чому ні? Я люблю твої незрівнянні відповіді!
— Ти стаєш нахабною, бридулько.
— Я чародійка. А чародійки злостиві й нахабні.
Мовчання. Тиша. Повітря не рухається. Парко, наче перед грозою. І тиша, цього разу перервана далеким карканням круків і ворон.
— Щоразу їх більше. — Цірі задерла голову. — Летять і летять… Наче восени… Паскудне птаство… Жриці говорять, що то поганий знак… Омен, чи якось так. Що воно — омен, пані Йеннефер?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Кров ельфів» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7“ на сторінці 31. Приємного читання.