Розділ «Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит»

Смерть у кредит

— Годі! Йому наплювати на нас… і нам час послати його до біса з його примхами!.. Я теж вижену його, ось побачиш… Я йому покажу, цьому брудному виродкові!.. Пройдемо тут, Фердінане! Через кухню! Він зловживає нашою добротою, цей жалюгідний блазень… Я можу підхопити запалення легень!..

Вона потяглася до ґанку… У той самий момент, коли вона відчинила двері, раптом з'явився де Перейр, він вийшов нам назустріч… І застиг біля стіни… Так ніби він нас шукав… Він був страшно скуйовджений… І кутався у велику скатертину зі столу!.. Він зробив з неї пелерину, прорізавши дірку для голови, застебнув шпильками й підперезався товстою мотузкою… У такому вигляді він спустився на п'ять сходинок і схопив мене за руку… У нього був дуже зосереджений вигляд… Він був ніби чимось дуже схвильований… Він потяг мене в глиб саду, до останньої грядки з парниками… нахилився, зірвав редиску й показав мені її, тицьнувши прямо під ніс…

— Ти бачиш? — сказав він… — Придивись гарненько!.. Ти бачиш її?.. Ти бачиш, яка велика?.. А цю цибулю-порей? Ти її бачиш? А ще ось це?

Це був дивний овоч, невідомий мені…

— Ти його бачиш?..

— Так! Так! — відповів я.

— Ходи тепер сюди! Швидше! Швидше!

Він потяг мене в інший кінець саду… Нахилився, став на коліна, поповз та просунув руку за паркан… Він важко дихав… І порпався на сусідній ділянці… Він вирвав ще одну редиску… Дістав її… І показав мені… Він хотів, щоб я їх порівняв… Він тріумфував!.. Редиска сусіда справді була зовсім маленька, крихітна й бліда!.. Її ледь було видно… Він тицьнув мені під ніс обидві редиски… свою й сусідську…

— Порівняй, Фердінане! Порівняй!.. Я не підштовхую тебе! Вирішуй сам!.. Не знаю, що сказала тобі пані де Перейр! Але ти тільки поглянь!.. Порівняй! Зваж!.. Переконайся у всьому сам! Велика! Моя! З телуром! Поглянь! Його без телуру! Крихітна! Порівняй! Ось! Я мовчу, щоб тобі не заважати!.. Тільки висновки!.. висновки, які можна і треба зробити!.. Але ж слід зауважити, що в мене на цьому полі, вкрай несприятливому за своєю структурою, встановлена лише найпростіша допоміжна телурична установка!.. Допоміжна! Я повторюю тобі!.. Невелика модель типу «Вихор»!.. Треба, звичайно, дотримуватись основних умов! Усе коріння має бути здоровим! О! Так! Здоровим! І на вапняній ділянці… якщо це можливо, трохи магнезії… Без цього не обійтися!.. Сам поміркуй… Ти розумієш мене? Ні?.. Ти мене не розумієш! Ти геть як вона!.. Нічого не тямиш!.. Ну так! Ну так! Авжеж! І все-таки, велика редиска! Ти хоч бачиш її? Ось вона, у твоїй долоні! А маленьку теж бачиш?.. Квола! Крихітна!.. Якийсь редисковий недоносок!.. Але ж це теж просто редиска? Адже це неспроста? Послухай, ти мене дивуєш!.. Ну, дуже велика редиска, Фердінане?.. Уяви собі величезну редиску!.. Завбільшки з голову… Уяви, що я її надуваю до таких розмірів за допомогою телуричних випромінювань, я! Ось цю крихітку!.. Ну що? Га? Як справжня куля!.. Га? І я вирощу так сто тисяч!.. Редисок! Тільки редиска! Щораз об'ємніших… Щороку на власний розсуд!.. П'ятсот тисяч!.. Величезних редисок! Як груші!.. Справжні редискові гарбузи! О! Просто небачені! Я одразу ж усуваю всі маленькі редиски! Очищаю ринок! Монополізую! Захоплюю! Кінець! Більше цього не буде! Всього цього дріб'язку! Дрібничок! Брудного нікчемного городу! Кінець крихітним пучкам! Мізерним партіям! Просто диво, що вони досі існують! Це застаріло!.. Це бездарне розбазарювання та розтринькування коштів! Це ганьба!.. Потрібен величезний редис! Ось моя мета! Майбутнє належить редисці! І саме моїй!.. Хто може мені завадити? Хіба не поживна моя редиска! Феноменально!.. Борошно з редиски на 50 % калорійніше за будь-яке інше… «Редисковий хліб» для народу! Це цінніше всієї австралійської пшениці, разом узятої!.. Я проводив аналізи!.. То що ти тепер думаєш? До тебе доходить? Це тобі нічого не говорить? Їй також! Але мені!.. А якщо я займуся редькою… Хоча б редискою, наприклад!.. Я міг би взяти й ріпу!.. Але візьмемо редиску!.. Усі будуть вражені! О! Отже! Я нею займуся!.. Віднині всерйоз!.. всерйоз! Ти чуєш мене?.. Поглянь туди!..

Він вчепився в мене й потяг уперед… на південний бік… Звідти, й справді… було видно весь Париж!.. Місто, як величезна тварина, розкинулося на обрії… Чорне, сіре… все вібрувало… димілося… видавало сумовитий шум і стиха гарчало… воно нагадувало панцир… крани, провали, шпилі, що чіпляються за небо… Але де Перейр ніби не помічав усього цього та правив своєї… Він на щось показував… витягнувшись біля балюстради… Голос його став урочистим… Це було там, унизу… Над засипаними кар'єрами…

— Дивись, Фердінане! Дивись!..

Я з останніх сил витріщав очі… я справді був дуже стомлений… Мені хотілося, щоб він скоріше відчепився від мене…

— Придивись, Фердінане! Далі! Тепер ти бачиш місто? Вдалині! Ти бачиш Париж? Столицю?..

— Так! Так!.. Так!.. Звичайно!..

— Вони там їдять, еге ж?..

— Так! Пане Куртіалю!..

— Щодня, еге ж?..

— Так! Так!.. Так!..

— Ну добре!.. То послухай, що я тобі скажу!..

Настала невелика пауза… Він дивним чином почав розмахувати руками… Потім присів… підібгав свій широкий плащ… І застиг у незвичайній позі… Він знову зібрався кинути комусь виклик?.. Він наперед захихотів… Він був уїдливий… Він когось відштовхував… відсував убік… видіння… примари… Тут він з розмаху вдарив себе по голові… О! Ну так! Боже мій! Нехай так! Він помилявся! О! Випадково! І вже давно! О! Помилка не рахується!.. Він знову гукнув мене!..

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 100. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи