— Мені б дуже цього хотілося, дядьку… Дуже!.. Але це неможливо, повір мені!.. Може згодом, дядьку!.. пізніше! Якщо хочеш! Зараз я ні на що не здатний… Ні на що!.. Скажи, дядьку, може ти таки погодишся, щоб я поїхав?.. Пообіцяй, що попросиш дозволу в батька!.. Я впевнений, він не буде заперечувати…
— Звичайно! Звичайно ж!.. Я не хочу… — він був дещо збентежений… — О! Ну й упертий же ти!.. Ох! Ну й упертюх!.. точнісінько, як Клеманс!.. Їй-богу! ти дуже схожий на неї! Тобі приносить задоволення мучити себе самого!.. Але військо, мій юний друже!.. Це зовсім не те, що ти собі уявляєш! Це набагато важче за будь-яку роботу!.. ти просто цього не розумієш… Особливо в твоєму віці!.. Іншим уже двадцять один рік! Це зовсім інша справа!.. Тобі просто забракне сил… Тебе збиратимуть по частинах, зішкрібатимуть ложкою…
— Не знаю, дядьку, але хочу спробувати!..
— О! Просто манія!.. Гаразд! Гаразд! Підемо спати! Вранці ще поговоримо… Мені здається, ти дуже втомився… У твоєму збудженому мозку народжуються невідчепні ідеї… Ти починаєш заговорюватися!.. О! Це вони тебе довели… О! Тобі вже давно треба було повернутися! О! Вони тебе добряче обробили!.. Ці селюки!.. О! Це вони можуть!.. Тепер тебе годі переконати! Ну добре, мій юний колоністе! Тепер я сам займуся твоїм здоров'ям… Від мене ти нікуди не дінешся!.. ти маєш мене слухатися!.. Щодня страви з тіста!.. Масло! М'ясо! Вищого ґатунку! І не якась там маленька котлетка!.. Щоранку — шоколад!.. І ще велика ложка риб'ячого жиру! О! З часом подивимося! Ну так, мій ведмедику!.. Досить базікати!.. Давай! Час у ліжко!.. Все це дурниці!.. Ти просто ще не прийшов до тями! Я думаю… на тебе все це занадто сильно вплинуло!.. У твоєму віці зарано в таке влазити!.. Облиш думати про це!.. Думай про щось інше!.. І їсти — за чотирьох!.. За десятьох! Через тиждень усе минеться! Гарантую тобі, як Французький банк!..
Ми витягли з шафи розкладачку… Вона дуже скрипіла… Вона стала мені замала… Коли я спробував випростати ноги, то вперся у поперечку. Я б краще ліг на підлозі… Дядько поклав мені ще й матрац… Я весь дригонів… Він накрив мене ковдрами… Але я все ще цокотів зубами… Він навалив на мене цілу купу пальт… Усі свої ведмежі шкури… У шафі їх вистачало!.. Але мною досі тіпало… Я оглянув стіни кімнати… Вона теж сильно змінилася!.. Це була центральна кімната, та, де висів «Анжелюс».
— Я більше не можу тебе кутати! Га? Що скажеш, мій крокодильчику? Не можу ж я тебе задушити?.. Сам подивись?.. Я тебе потім не знайду… Ну гаразд! Буде ще вишневий лікер! Прозорий!.. Солодкий! Ну гаразд! Чудовий солдатик у мене вийшов!.. Весь у ковдрах… Та хай вже буде! Спробую!.. Ну вони мені й влаштують у Пасажі!.. Їй-богу! Любий хлопчику! Золотко моє!.. Я буду дуже красномовним!.. Загинув у розквіті сил! Бух! Кінець! О! леле! Яка зрада! Мій імператоре, навіщо ви кинули їх?.. Двір шумить!..
Ми разом розсміялися… Він пішов у свою кімнату… Й уже здалеку сказав мені…
— Я залишаю двері відчиненими!.. Як буде щось потрібно, не соромся, гукай!.. ти ж хворий… Я відразу прийду!.. Якщо тебе знову прихопить, ти зможеш дійти до туалету?.. Коридором, ліворуч!.. Не заблукаєш?.. Нічник на столику… Можеш його не згадувати… А якщо знову знудить… Може, потрібен нічний горщик?..
— О! Ні, дядьку… Я сходжу в туалет…
— Добре! Але коли вставатимеш, накинь на себе якесь пальтечко! Візьми будь-яке з купи! У коридорі можна підхопити застуду… Чого-чого, а верхнього одягу тут не бракує!
— Ні, дядьку!..
Роман «Смерть у кредит»: брутальність буття та феєрія ефемерного
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 127. Приємного читання.
TextBook