Розділ «Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит»

Поки я все це говорив, вона все більше засмучувалася! Зате тепер вона мені довіряла, переконалася, що я її не дурю… Знову повернулася до своєї сповіді!.. І все докладно мені розповіла… З дня їхнього весілля… Коли вона була ще акушеркою, дипломованою за першим розрядом!.. Як вона допомагала Куртіалю готуватися до польотів… Через нього і його кулю вона відмовилася від власної кар'єри! Тільки щоб не залишати його на жодну секунду!.. Вони здійснили на повітряній кулі свою весільну подорож!.. Перелітали з одного ярмарку на інший!.. Тоді вона ще підіймалася разом зі своїм чоловіком… Вони добралися так до Берґамо в Італії… Навіть до Феррари… і до Трентино побіля Везувію… Мірою того як вона виливала мені свою душу, я починав розуміти, що ця жінка напевно захоче зберегти «Завзятий»!.. і ярмарки теж!.. Усе це мало існувати далі!.. до того ж для цього був хороший привід, абсолютно безперечний… Плата за будинок!.. Будиночок у Монтрету… Вони повинні були ще виплатити залишки боргу за шість місяців за векселями… Куртіаль більше не приносив грошей… Вони вже затримали виплату земельного податку на два з половиною місяці… Вона говорила про цю ганьбу тремтливим голосом… Це навело мене на думку, що плату за нашу контору він теж затримує!.. А за газ?.. А телефон!.. Про це й годі говорити!.. Цього разу, напевне, матимемо клопіт з друкарем… Було очевидно, що це прокляте поріддя Тапоньє зуміє владнати справу на свою користь! він накладе арешт на наш заклад… Одержить його задарма!.. Справу було вирішено!.. він був наймерзеннішим з усіх!.. Ми добряче влипли!.. Я знову відчув увесь трагізм свого становища, всю лавину негараздів, що невтримно накочувалась на мене… Все було перекреслено — наше майбутнє і наші мрії!.. Ілюзій більше не залишалося!.. Стара лялька щось там хрипіла у свою вуаль!.. врешті позіхнула й вмостилася трохи зручніше!.. Зняла капелюшок!.. Я впізнав її з портрета та опису де Перейра… Але все-таки був подивований… Він розповідав мені про її вуса… які вона не хотіла видаляти… Виявилося, він не жартував!.. Вони почали рости одразу після операції… їй видалили одним махом обидва яєчники і матку!.. Спочатку думали, що це апендицит… але, коли розкрили очеревину, то виявили величезну фіброму… Її оперував сам Пеан…

До того, як її так покалічили, вона була дуже вродливою жінкою, ця Ірен де Перейр, привабливою, симпатичною, чарівною і все таке!.. Та після хірургічного втручання, а особливо через чотири або п'ять років, у неї стали виразно проступати чоловічі риси!.. У неї росли справжні вуса й навіть щось на кшталт бороди!.. Все це тепер було залито сльозами! Через макіяж краплі стали кольоровими! Тепер вона пудрилася… накладала білила… і рум'яна значно більше, ніж колись! Коли вона збиралася вийти в місто, то робила собі вії одаліски!.. Вона знову нацупила свій чималенький капелюшок з квітами гортензії… він гойдався, як у шторм… І пристукнула по ньому зверху… й знову встромила свої довгі шпильки… та зав'язала вуаль. Тут я помітив, що вона порпається у своїх спідницях… Нарешті вона добула велетенську люльку… Про це він мене теж попереджав…

— Вам не заважатиме, якщо я запалю? — запитала вона…

— Ні, шановна пані, ні, лише потрібно пильнувати за попелом! через папери на підлозі! Все це може легко спалахнути! Хи! Хи!.. — я лише хотів трішки розрядити обстановку…

— А ви не палите, Фердінане?

— Ні! Знаєте, я обходжуся без цього. Я недостатньо уважний. Боюся перетворитися на смолоскип! Хи! Хи!..

Вона почала випускати клуби диму… попльовуючи на підлогу! То туди, то сюди!.. Вона трохи заспокоїлася!.. Знову накинула свою вуаль! І лише злегка піднімала куточок мізинцем! Докуривши люльку до кінця, вона знову дістала кисет… Я вже подумав, що вона збирається набити її!..

— Скажіть-но, Фердінане, — звернулась вона до мене… Раптом їй ніби щось спало на думку й вона враз випросталась… — Ви справді впевнені, що він не ховається нагорі?..

Я боявся здатися надто категоричним… Це було делікатне запитання!.. Я хотів уникнути конфронтації…

— О! — не чекаючи відповіді, вона підхопилася, — Фердінане! Ви мені брешете! Ви такий самий брехун, як і він!..

Вона більше не бажала нічого слухати… Відштовхнула мене з дороги… застрибнула на маленькі гвинтові сходи і як фурія притьмом кинулась нагору… Той був вочевидь не готовий… Вона заскочила його зовсім зненацька!.. Я прислухався… Одразу ж почалася справжня баталія!.. Вона дала йому добрячої прочуханки! Спочатку кілька ляпасів! а потім крики…

«Подивіться на цього сатира!.. Цього брудного пришелепка!.. Цього покидька!.. Ось як він збавляє час!.. Я підозрювала, що тут займаються якимось паскудством! Добре, що я прийшла!..» Вона, мабуть, застукала його, коли він перебирав листівки… вельми непристойні… в альбомі, ті самі, що я продавав по неділях!.. Він часто так розважався після обіду…

Він марно намагався виправдатися! Вона не слухала його відповідей! «Порнограф! Ганчірка! Брудний тип! Покидьок!..» Так вона його обзивала!..

Я піднявся і ризикнув зазирнути за поручні!.. Коли слова вичерпалися, вона знову накинулася на нього… Він упав на софу… Така вона була здорова і дужа!

«Проси пробачення! Проси пробачення, холеро! Проси прощення у твоєї жертви!» Він намагався легенько відбиватися… Вона схопила його за манишку, але тканина була міцна, вона порізала собі обидві долоні… Руки всі у крові… але вона все одно не відпускала його…

«Не подобається? еге ж? не подобається? — кричала вона й лупцювала далі… — Ага! Не подобається! Скажи, засранець! Ти не любиш, коли я лютую!» Вона вже видерлася на нього! Й підстрибувала у нього на череві! «Ой! Ой! Ой! — він задихався, — я ж задихнуся, коняко! Я здохну! Ти мене задушиш!..» Тоді нарешті вона його відпустила, у нього з носа сильно юшила кров… Вона швидко спустилася… Й підскочила до крана…

«Фердінане! Фердінане! Уявіть собі, ось уже тиждень, ви чуєте! Уже цілих вісім днів я його чекаю! І за вісім днів він жодного разу не заявився!.. він вирішив доконати мене! я вся висохла!.. Йому наплювати!.. Він надіслав мені поштівку: «Куля вийшла з ладу. Всі живі!» Ось! І це все!.. Я запитую його, що він збирається робити? «Відчепись!» — відповів він мені!.. Це просто крах!.. А він навіть палець об палець не вдарив! Пан зник! Де він? Що робить?.. Банк Бенуатон напосідає на мене з термінами платежів!.. Я нічого не знаю!.. Вони телефонують по десять разів на день… Пекар постійно ходить за мною!.. Газ відключили!.. Завтра відключать воду!.. А пан загуляв!.. Я вже не маю сил!.. А цей клятий невдаха!.. Цей мерзенний збоченець!.. Цей недоумок!.. Це огидне поріддя! Ця мавпа!.. Ні, я воліла б, чуєш, Фердінане! жити зі справжньою мавпою!.. Її хоч можна зрозуміти!.. І вона б мене розуміла! Я б принаймні знала, що мене чекає! А з цим божевільним ось уже цілих тридцять п'ять років, варто мені лише відвернутися, як відбувається казна-що! П'яниця! Брехун! Бабій! Злодій! Ось хто він!.. Ви не уявляєте, як я ненавиджу цього негідника!.. Де він? Це питання я задаю собі по п'ятдесят разів за день… У той час, як я пнуся зі шкіри! Відмовляю собі у всьому заради нього!.. Весь час намагаюся віддати борги… економлю на всьому… А пан розважається! Смітить грішми! Направо й наліво… І ще й обдаровує всіх своїх брудних шльондр! моїми грошима! Тими, що я зекономила, відмовляючи собі у всьому! На що це все йде? На задоволення найниціших бажань! Я це чудово знаю! Хоч він і переховується!.. У Венсенні!.. У Парі-мютюель! В Енґ'єн, на вулиці Блондель!.. на бульварі Барбес, і ще бозна-де… Йому все байдуже, варто лише розгулятися! Підійде будь-яке кубло!.. Йому все підходить! Головне — побільше бруду! Він шикує! Поки я пнуся зі шкіри!.. Щоб заощадити кожне су! Навіть на покоївці!.. Я роблю все сама! І це незважаючи на моє здоров'я!.. Надриваюся! мию підлоги! все! Незважаючи на температуру й ревматизм!.. Я ледь тримаюся на ногах! Я вбиваю себе! І що ж? Це ще не все? А коли нас виженуть… Де ми будемо спати? Можеш ти сказати? Волоцюго! Говори, брудна тварюко! Покидьок! Бандит! — вона кричала йому знизу!.. — В одному дуже затишному містечку! Ти пам'ятаєш ці адреси? Ти маєш пригадати їх!.. Він ходив туди до одруження!.. Під мости!.. Фердінане! Там мені й треба було його залишити… Це було б найліпше! Ти спаскудив моє життя! Своїми паразитами! Своєю коростою! Він цілком заслуговував цього! Він знайшов би там своє щастя! О! Я відправлю тебе в Сен-Луї! Пан бажає вдовольняти свої пристрасті! Він ненормальний, Фердінане! Наймерзенніший покидьок, якого годі собі уявити! Його нічим не напоумити! Ні гідністю!.. Ні розумом! Ні добрим ставленням!.. Нічим!.. Це людина, яка все життя тільки збиткується наді мною, він обдурив мене, сплюндрував усе моє існування!.. Ох! він чистенький! Добренький! Ох! Ну, я вже знаю! Була нагода в цьому переконатися! Я була справжньою дурепою, Фердінане! Просто смішно! Якийсь дурний, безглуздий фарс!.. Послухайте, йому вже п’ятдесят п'ять років! Скоро буде п'ятдесят шість! У квітні! І чим же він займається, цей старий блазень? Він нас розоряє! Він вирішив довести нас до жебрацької торби! Йому байдуже! Пан відпустив усі гальма! Загруз у розпусті! Цілком занепав! Пустився берега! А я його виловлюю! Я докладаю зусиль! знесилююся!.. А панові на це абсолютно начхати! Пан не бажає ні в чому собі відмовляти!.. Я рятую його! Сплачую його борги! Тільки я, чи не так, Арлекіне? А він закинув навіть свою кулю! У нього не залишилося хоробрости ні на гріш!.. Знаєте, що він робить на Північному вокзалі? Замість того, щоб повертатися додому?.. Може, ви й про це знаєте? Де розтрачує він свої сили? В туалеті, Фердінане! Так! Усі це бачили! І впізнали тебе, мій любчику!.. Бачили, як він займався онанізмом… Його вже ловили і в залі! І в коридорах! Там він демонстрував! Свої органи!.. Свої брудні причандали!.. Маленьким дівчаткам! Просто чудово, нічого не скажеш! Маленьким дітям! О! так, були скарги! Хіба ні? Так, скотиняко! Тебе вже давно помітили! Просто на вокзалі, Фердінане! Серед людей, які всі нас знають! До мене прийшли й розповіли про це!.. І хто мені це сказав? Ти, звісно, не станеш заперечувати? Ти не зможеш сказати, що це був хтось інший!.. Цьому кнурові вистачить нахабства! Так, це був сам комісар, мій друже! Він спеціально приходив учора ввечері… Щоб розповісти, до чого ти докотився!.. У нього були докази й навіть фото!.. Бачиш, ти стаєш відомим! О! Це почалося не вчора! Він прихопив усі твої папери! Хіба ні? Ти вже знаєш це!.. Тому ти й не приходив?.. Ти знав, що тебе чекає?.. А він тебе попереджав!.. Тепер ще діти! Маленькі!.. Це просто страшно!.. Гра! Пияцтво! Брехні!.. Гульвіса! Виродок! Жінки! Всі пороки! Неповнолітні? Брудний покидьок!.. Я про все це, звичайно, знала! Вже досить настраждалася від цього! Я дорого заплатила за своє знання! Але тепер ще й дівчатка!.. Це просто неймовірно!» Вона здалеку свердлила його поглядом… Він стояв на сходинках… гвинтових сходів… І робив мені змовницькі знаки, щоб я не дратував її… й стояв зовсім спокійно… Мовляв, це минеться… лише слід не рухатися!.. Й справді, вона поступово заспокоювалася…

Знову гепнулася в крісло… Й злегка обмахувалася розгорнутою газетою… переводила дух… сякалася… Нарешті й ми з Куртіалем змогли вставити кілька слів!.. І потім навіть виголосили невеличку промову, намагаючись пояснити їй, як і чому стався цей крах… Про дівчаток більше не згадували… говорили лише про кулю… Це трохи змінювало справу… Ми розповіли… що в оболонці справді не залишилося жодної живої нитки… Він намагався говорити їй компліменти…

«О, моя Ірен! Фердінане! Ви, звичайно, самі бачите, яка вона чудова!.. Вона чудова дружина!.. Піднесена натура! Я зобов'язаний їй усім, Фердінане! всім! Це абсолютно очевидно! Я готовий кричати про це на кожному кроці!.. Я ніколи ні на секунду не міг засумніватися в її коханні до мене! В її відданості! Готовності до самопожертви! Ні!.. Вона просто одержима! звичайно, надзвичайно збудлива! Це від сильного кохання! Вона дуже імпульсивна! Але зовсім не злостива! зовсім ні! зовсім ні! вона втілення доброти!.. Хоч до рани прикладай. Просто дуже запальна! Правда, моя люба Ірен?..» Він підсунувся й спробував її обійняти!..

«Облиш мене! Облиш мене, мерзотнику!..»