Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит

Смерть у кредит

«Скажеш, що це твої монети!..» Він був винен усім букмекерам. Йому зовсім не хотілося, щоб його зайвий раз бачили… У типа, який найчастіше приймав ставки, була кумедна кличка, його звали Нещодавно… У нього була звичка затинатися і нечітко вимовляти виграшні номери… Я думаю, він робив це зумисно, щоб збити всіх з пантелику… Пізніше він усе оскаржував… Перестрибував через номер… Я весь час примушував його писати… І все-одно ми постійно програвали…

Я приносив йому «Еко де Тюрф» або «Шанс»… Коли програші були великими, він навіть мав нахабство одного разу влаштувати мені невеличку сцену… Винахідників він більше не приймав… Випроваджував їх усіх разом з їхніми макетами та графіками… «Забирайтесь, можете цим підтертися! Ваші креслення недосконалі!.. Просто голова розколюється!.. Від них тхне машинним мастилом і маргарином! Які ідеї? нові? чхав я на них з високої вежі!.. Вам не соромно? По-вашому, в цьому немає нічого страшного? Ви наважилися прийти з цим до мене? Я і так завалений нісенітницею! Забирайтеся звідси! Їй-богу! Дармоїди! Недолугі душею! і тілом!..»

Відвідувач поквапно плигав назад до дверей і вилітав зі своїм сувоєм. Куртіаль був ситий ними по горло! Йому хотілося відволіктися… Він відводив душу на мені, він не знав, з чим до мене ще присікатися… Тобі на все начхати, еге ж? Тобі все одно, що слухати! Тобі, власне, просто нічого робити… Але, ти розумієш, я — це зовсім інша річ… О! Це як подивитися!.. У мене купа турбот… Постійних! Невідкладних! Так! Вони ніколи не полишають мене! Ніколи! Навіть тоді, коли я не даю взнаки! коли я балакаю з тобою про те про се! я зацькований! загнаний у кут!.. мене гнітить якесь загадкове прокляття!.. О! Атож! Не сумнівайся в цьому! Це тебе дивує? Що ти думаєш з цього приводу?

Він витріщався на мене, ніби ніколи не бачив… пригладжував свої вуса й вищипував з них лупу… Весь заглиблений у це заняття, він продовжував мене шпиняти…

— Тобі все одно, як жити! Нащо тобі це все? тобі абсолютно начхати на будь-які наслідки, які можуть мати наші найнезначніші вчинки та найнесподіваніші думки!.. Ти не переймаєшся цим і на копійку!.. Ти геть непробивний, еге ж? ізольований! скутий у глибині своєї душі… Ти не йдеш на контакт ні з чим… Ні з чим, еге ж? Так! Пити! Спати! У себе нагорі… абсолютний спокій!.. Укритися з головою на софі!.. Ось твоя мета… Розпухнути від добробуту… Земля продовжує обертатися… Як? Чому? Незрозуміле диво! Її обертання… надзвичайно таємниче… непередбачуване… в небі, серед сліпучих комет… цілком невідомих… від одного оберта до іншого… та кожна секунда — це результат і прелюдія до нескінченної низки інших чудес… що настануть через тисячі!.. Фердінане! мільйони! мільярди трильйонів років… А ти? що ти робиш тут, посеред цієї космогонічної гонитви? великого зоряного скупчення? Га? Ти жереш! Ковтаєш! Хропеш! Витріщаєшся!.. Так! Салат! Швейцарський сир! Мудрість! Ріпа! Усе! Ти купаєшся у власному багні! валяєшся! Качаєшся в ньому! Здоровий! Бадьорий! Тобі нічого не треба! Ти проходиш під зірками… як під травневим дощем… Що ж! Ти просто дивовижний, Фердінане! ти справді гадаєш, що це триватиме вічно?..

Я промовчав… Я ніколи не думав ні про Місяць, ні про зорі, ні про нього!.. Та все-таки про дещо я думав! І він це чудово розумів, клятий пройдисвіт!..

— Принагідно зазирни туди, в шухлядку. Тільки потім поклади їх на місце. Я отримав щонайменше сотні таких листів. Я хотів би їх позбутися!.. Послухай, розсортуй їх!.. Ти ж любиш порядок!.. Отримаєш задоволення!..

Я добре знав, чого він хоче… Він хотів далі дурити…

— Ти знайдеш ключ на лічильнику… Я відлучуся ненадовго! Ти сам зачиниш контору… Ти залишишся тут, щоб відповідати відвідувачам… — він аж сяяв… — Скажи, що я поїхав! далеко!.. Дуже далеко!.. В експедицію!.. В Сенегал!.. В Пернамбуку!.. до Мексики!.. Куди хочеш!.. Чорт забирай!.. годі з мене!.. Мене нудить, коли я бачу, як вони з'являються з глибини саду… Варто мені помітити їх, як мені стає зле!.. Мені байдуже!.. Говори їм усе, що хочеш… Скажи їм, що я на Місяці!.. Що не варто мене чекати… Тепер відчини мені підвал! Притримай ляду! Але не опусти її мені на голову, як минулого разу!.. Це напевно було зумисно!..

Я нічого не відповів на його слова… Він заліз у отвір. Спустився на дві, три сходинки… Трохи почекав і додав:

— Ти не злий, Фердінане… Твій батько помилявся щодо цього… Ти не поганий… Ти ніякий, ніякий, ось так!.. Прото-плазматичний! Якого ти місяця, Фердінане? Якого місяця ти народився, я хотів запитати?.. Лютий? Вересень? Березень?

— Лютий, Учителю!..

— Я ладен був побитися об заклад! Лютий! Сатурн! Ким ти хочеш стати? Бідолашний дурнику! Але це ж безглуздо! Опустиш ляду! Але коли я повністю спущуся! До самого низу, чуєш! не раніше! Щоб я не віддавив собі великого пальця! Ця драбина жахливо хитається! Вона не закріплена на середині!.. Я повинен постійно її лагодити! Давай!.. — Він знову заволав з глибини підвалу… — Дайте мені спокій! Зануди! П'яниці! Ти чуєш, мене ні для кого немає! я усамітнююся! я цілком усамітнююся!.. Я у від'їзді, можливо, дві години… можливо, два дні!.. Але я не хочу, щоб мене турбували! Не хвилюйся! Може, я вже ніколи знову не піднімуся! Ти нічого не знаєш! якщо тебе запитають!.. Я в глибокій медитації!.. Вловив?..

— Так, Учителю!

— Повна! Вичерпна!.. Фердінане! Абсолютна ізоляція!

— Так! Учителю…

З усієї сили я зачинив згори ляду, здійнявши хмару пилу! Вона грюкнула, як гармата… Я накидав газет, аби її замаскувати, і ляди не було видно… А тоді піднявся годувати голубів… Я довгенько залишався нагорі… Коли я спустився знову, він був ще у підвалі, я запитав себе, чи часом чогось не сталося!.. Почекав ще трохи… Півгодини… три чверті години… а потім вирішив, що час закінчувати цю комедію… Тоді я підняв ляду й зазирнув досередини… Не помітивши його, я почав галасувати!.. Загримів лядою об підлогу… Йому довелося відповісти… Це змусило його вийти з небуття… Він увесь час прохропів під підвальним віконцем у складках «Завзятого» серед шовку та великих пухирів оболонки… Мені теж потрібно було працювати… Я вигнав його… Він піднявся до рівня підлоги… І виліз, протираючи свої баньки… обтрушуючи рединґот… Цілковито приголомшений, він заліз у контору…

— Я засліплений, Фердінане! Це чудово… Чудово… Це справжня феєрія…

Він увесь аж спух і навіть більше не розбазікував, він заспокоївся… й, поклацуючи язиком, вийшов з контори… Злегка погойдуючись після сну, він прошкував, як краб, по діагоналі… У напрямку до павільйону Режанс!.. То була кав'ярня, що виглядала як фаянсовий вольєр, з красивими трюмо, в той час воно стояло серед занедбаного квітника… Він сідав поближче… за столик біля дверей… Я з крамниці добре його бачив… Для початку вливав у себе абсент… За ним зручно було спостерігати… У нас на вітрині весь час стояв дуже гарний телескоп… Екземпляр, що залишився після великого конкурсу… Може Сатурна через нього й не було видно, зате я чудово бачив самого де Перейра, як він цмулить своє пійло. Потім він пускав навздогін вермут… Я визначав це за кольором… А зразу після цього випивав свій знаменитий «суворий ґроґ», наостанок.

* * *

Після вже згаданого нещасного випадку Куртіаль урочисто заприсягся більше ніколи ні за які гроші не сідати за кермо на автоперегонах… Годі з цим! Назавжди! Він дотримав свого слова… навіть тепер, через двадцять років, його треба було благати, аби він погодився просто вести машину під час найбезневинніших прогулянок… або цілковито безпечних демонстрацій. Він відчував себе набагато спокійніше у своїй кулі на сильному вітрі…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 80. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи