Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит

Смерть у кредит

— Оґюсте! О, як боляче ти мені зробив! Який ти грубий! О! Моя нога! Ну ось! Я її підвернула!

Ці крики не вщухали ні на мить…

Тоді він знову починав лаятися. Трощив стільці ударом кулака, просто шаленів від люті! Та все-таки вона чіплялася до нього скрізь, хай би куди він ішов… скрізь… навіть коли він підіймався сходами. Це його дратувало ще більше… Та! га! дам! Та! га! дам! Було чути її кроки на сходах… Він би із задоволенням посадив її в клітку… А сам би сховався в мишачу нору… Проходячи повз мене, мати на мигах показувала мені… що він починає здаватися… Поступово він втрачав свій запал… Навіть дозволяв підійти до нього… Вже більше не міг… Намагався відмахнутися від неї, мов від якогось неприємного запаху…

«Почекай, Клеманс, дай мені спокій!.. Прошу тебе! Дай мені спокій, дідько б тебе ухопив! Прокляття! Зараза! Постійно переслідують мене вдвох! Від вашої балаканини мене вже нудить! Хай воно горить вогнем! Та почуйте ж!..»

Та моїй добрій матері було вже байдуже, вона надто стомилася… Вона не хотіла відступати. Вона вішалася йому на шию, цілувала у вуса, обціловувала очі… Доводила його до справжніх конвульсій. Протуркотіла йому всі вуха… Нарешті він почав задихатися. Від ласк та постійної напруги його голова була мокра… Він ледве тримався на ногах. І опукою повалився на сходи. Тоді вона почала говорити про його здоров'я, про те, що його стан викликає тривогу… Мовляв, усі вже це помітили… який він блідий… Тут він почав слухати…

— Ти остаточно захворієш, любий, мій бідолашний, і все через те, що сам себе доводиш до такого стану! Якщо ти зляжеш, то нам буде ще гірше! Що з нами буде?.. Повір, буде ліпше, якщо він поїде… Його присутність погано на тебе впливає!.. Едуар це точно запримітив… Сказав мені про це перед тим, як пішов…

— Що ж тобі сказав Едуар?

— Твій чоловік довго не протягне! Якщо далі так себе розпікатиме… Він худне на очах… Усі в Пасажі це помітили. Всі про це говорять…

— Він так тобі й сказав?..

— Так, мій любий. Повір мені!.. Він не хотів, щоб я тобі це переказувала… Бачиш, який він делікатний… Ось побачиш, тобі більше не витримати… Ну що? Ти хочеш цього, скажи?..

— Чого?..

— Ну, щоб він поїхав, наш хлопець!.. Щоб дав нам трохи перепочити!.. Залишив нас удвох… Хіба ти не хочеш?

— Ах! Ні, цього ні! Ах! Ні! Ще ні! Господи! Ні! Ще ні!..

— Нумо спробуємо, Оґюсте! Подумай! Якщо ти помреш від журби, хіба це буде ліпше?..

— Помру, я? О Господи! І ти ще кажеш, що мені на це наплювати! Але це саме те, чого я хочу — смерть!.. Ох! Господи Боже!..

Раптом він випручується, виривається, збиває матір. І знову починає шаленіти^. Це йому не спадало на думку… Смерть! Боже мій!.. Його смерть!.. Він знову починає впадати в транс… Тепер він тільки про це й думає! Оговтавшись, він кидається до раковини… Хоче ковтнути води. Тарах! Бабах!!! Поковзнувся!.. Втрачає рівновагу!.. Летить догори дриґом… Падає на буфет… Відлітає до серванта… Щосили репетує… Вдаряється головою… Намагається за щось ухопитися… Все начиння сиплеться просто на нас… Увесь посуд, інструменти, люстра… Справжній водоспад… лавина… Він лежить, завалений… Його не видно… Мати гукає в купу уламків… І я: «Тату! Тату! Ти де?.. Озвися, тату!..» Він лежав випростаний, обличчям донизу… Я дивився на його червоні говноступи на плитках кухонної підлоги…

— Тату! Озвись, скажи що-небудь!.. Озвись, скажи що-небудь, мій любий!..

— Прокляття! Ніколи не маю спокою!.. Облиште мене, хай вам біс!..

* * *

Нарешті він притомився… Все-таки сказав «так»… Мати одержала, що хотіла… Він більше не мав сили чинити опору. Сказав, що йому байдуже. Й знову завів мову про самогубство… Він повернувся у свою контору. Цікавився тепер лише собою. Він вийшов з гри. Зумисне йшов геть, щоб не зустрітися зі мною. Весь час залишав мене наодинці з матір'ю… Вона знову взялася бідкатися й скиглити… доскіпуватися до мене з безкінечними балачками… Їй постійно спадали на думку нові ідеї… Вона мала обов'язково їх озвучити, аби вони не пропали марно і я міг ними скористатися, вона хотіла напхати ними мене ще до від'їзду… Те, що від мене відчепився батько, ще не означає, що мені все дозволено!..

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 53. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи