Зараз я хотів би поговорити з ним про мою Леґенду. Ми знайшли її початок у Мірей під ліжком. Я був геть розчарований, коли перечитав написане. Мій твір зовсім не виграв від того, що збіг певний час. Після років забуття витвір фантазії стає лише старомодним святом… Тільки від Ґюстена я міг почути вільну й відверту думку. Я зразу ввів його у відповідний настрій.
— Ґюстене, — сказав я, — оскільки ти не завжди був таким йолопом, як зараз, коли тебе задовбали власне становище, фах, нереалізовані бажання, найогидніші приниження… Чи не міг би ти на коротку мить налаштуватися на поезію?.. Злегка напружити якщо не серце, то хоча б свій прутень, аби послухати феєричну, дещо трагічну, але шляхетну й чарівну епопею!.. Ти здатен на таке?..
Ґюстен і далі дрімав на табуретці перед ліками в розчахнутій навстіж шафі… Він не зронив і слова… не хотів мене перебивати…
— Мова йде про Ґвендора Пречудового, принца Християнії… — зауважив я, — Почнімо… Він помирає… Якраз тепер, цієї миті, коли я з тобою розмовляю… Його кров струмує з двадцяти ран… Армія Ґвендора щойно зазнала нищівної поразки… Сам король Кроґольд знайшов Ґвендора під час битви… Він розрубав його ледь не навпіл… Кроґольд не чистоплюй. Він сам вершить правосуддя. Ґвендор зрадив його. Смерть насувається на Ґвендора й зараз довершить свою справу… Послухай трішки!
«Відгомін битви затих з останніми відблисками дня… В далечині зникли останні гвардійці короля Кроґольда… Темряву пронизують стогони велетенської агонізуючої армії… Переможці й переможені, хто як уміє, віддають Богові душу… Поступово тиша огортає все слабші, все рідкісніші крики й стогони…
Похований під горою соратників, Ґвендор Пречудовий стікає кров'ю… На світанку перед нами постане Смерть.
— Ти збагнув, Ґвендоре?
— Я збагнув, о Смерте! Збагнув ще з початком цього дня!.. Я відчув у моєму серці, у моїх руках та в очах моїх друзів, навіть у ході мого коня сумовите й повільне зачарування сну… Моя зоря згасла у твоїх крижаних руках… Усе зникає! О Смерте! Стільки докорів сумління! Я відчуваю величезний сором!.. Поглянь на цих нещасних!.. Тиша вічности не може пом'якшити його!..
— У цьому світі нема милосердя, Ґвендоре! Ніде, лише в казках. Усі королівства закінчуються сном!..
— О Смерте! Дай мені трохи часу… день чи два! Я хочу знати, хто мене зрадив…
— Усі зраджують, Ґвендоре… Пристрасті не належать нікому, особливо кохання, це лише квітка життя в саду молодости.
І Смерть м'яко накриває принца… Він не опирається. Став невагомий… А потім прекрасний сон огорнув його душу… Сон, який він часто бачив у дитинстві, коли лежав у хутряній колисці, у кімнаті для Спадкоємців, біля своєї моравської годувальниці, у замку короля Рене…»
У Ґюстена руки звисали між колін…
— Хіба це не чудово? — запитав я в нього.
Він був обережний. Не хотів знову ставати молодим. Він захищався. Треба, щоб я йому ще раз усе пояснив… Усі «чому?» та всі «як?»… То не легка справа… Все це таке тендітне, як метелик. Від якогось дріб'язку все розсипається, забруднює вас. Який із цього хосен? Я не наполягав.
* * *
Аби далі виплітати мою Леґенду, я міг би звернутись до витончених людей… які знаються на почуттях… на тисячах варіантів кохання…
Та мені краще виплутуватися самотужки.
Часто витонченими стають люди, які не здатні одержати задоволення. Їм доводиться вдаватись до самокатування. Таке ніколи не минається даремне. І все ж я хочу описати вам замок Кроґольда:
«Велетенське чудовисько в лісових нетрях, що зачаїлося, гнітюче громаддя, висічене в скелі… Височить над трясовиною… колони, помережані фризами й виступами… донжони… Здалеку, від самого моря… верхів'я дерев гойдаються і б'ються об замкові мури…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 4. Приємного читання.
TextBook