Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

Від Йонатана все ще йшов солодкий аромат. Старанно вимазане хутро пахло медом, яким Коот поспіхом позначав оборонне коло й капнув на себе тут і там з банки, а раз чи два навіть влипнув. Отож умивався лапою і морщив лоба, оскільки, незважаючи на непохибні дії на перших етапах, усе ще не був певен успіху.

Чи вдасться їм з допомогою цих кількох слів нав’язати свою волю цілому Місту?

Др-р, — диркнув телефон.

Коот підняв трубку, нічого не говорячи.

— ЕЙ! — почув він голос Хелонідеса, який дзвонив з порожньої міліцейської будки з-під мосту. — Спритек перестав диміти. Агент Зет на варті.

— Хвалю. Будь біля апарату. Чекай розпоряджень, — наказав Йонатан.

Тільки-но він скінчив розмову, як у шибку тричі дзенькнуло. Капітан прочинив кватирку, впускаючи взводного Повзика, який повернувся з розвідувального польоту.

— Доповідаю: на дверях ресторану почепили малюнок пляшки, перекресленої червоним хрестом. На стадіоні спортклубу «Хемор» вимкнули гучномовець. На площі Гармонійного розвитку дівчата затримали мотоцикліста, який їздив по колу без глушника, забрали в нього ключ запалювання, а коли той заплакав, запросили на морозиво.

— Браво, пілоте, дякую від імені служби, — сказав Коот, у якого під час цього рапорту розгладився лоб і розправилися вуса. — Схоже на те, що починаємо…

Він урвав на половині фрази, бо, глянувши у вікно, щоб перевірити, що роблять супротивники, заховані в салаті й редисці, побачив дві бурі й кудлаті бестії, які вискочили з-за рогу «Гіперсаму» й щодуху кинулись в атаку на оборонний пояс.

— Інспектор Новак перейшов у контрнаступ, — констатував капітан. — Кинув проти нас ведмедів!

— Ox і шельма! — обурився Ерик. — Скажи-но йому кілька теплих слів у мікрофон.

— «Тер-рор, Хор-рор, Мар-рмелад!» Це ми, — спокійним голосом повідомив Коот. — Ми оцінили вашу слухняність, а також завбачливість дівчат, котрі втихомирили рокера на площі Гармонійного розвитку. Тільки прийняття наших категоричних пропозицій може принести вам успіх у футбольному матчі й дати насолоду від естрадного концерту. А от кожний ваш необдуманий вчинок завдасть вашим улюбленцям… — Йонатан зробив паузу і натиснув клавішу, пускаючи плівку із записом розпачливих зойків.

— Чому ти не сказав, щоб вони припинили? — закричав у відчаї Повзик, який спостерігав крізь вітрину процес злизування меду розгороджувальною групою Барнаби-Барнабаби.

Ведмеді лапами відганяли ворога від носа, і цілі ескадри ос, атакуючи їх з інших боків, заплутувались у патлах, безсилими жалами прошиваючи повітря.

— Кому я мав казати, ведмедям, чи що? Цих бестій ніхто й ніщо не стримає, поки не вилижуть усе до кінця.

— Але ж тоді оси відлетять, а люди інспектора Новака нас похапають.

— Немає сумніву, що так сталося б, якби ми на них чекали. Та зараз я відчиню тобі кватирку, а сам в останню хвилину спробую вирватись і збити погоню зі сліду.

— Невже ти думаєш, що я лишу тебе самого? Сьогодні ми або переможемо, або загинемо.

— Боротьба полягає не в тому, щоб бути готовими до загибелі,— відповів капітан з суворим, наче в генерала Хлопіцького, обличчям. — Треба берегти сили.