Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

Оси, розчаровані браком меду і стомлені від марної боротьби з ведмедями, зібрались у великий рій і відлетіли назад до лісу.

Будинок радіовузла був оточений і взятий під спостереження з усіх боків.

— Агов, ви там, виходьте! — гукнув інспектор не дуже голосно, щоб не порушити третьої вимоги терористів. — Ви оточені.

Оскільки ніхто не відповідав, Методій Новак, як уже не раз бувало за довгі роки служби, вирішив сам особисто вступити в лігвисько терору, хоррору, мар-рмеладу. А що був убраний в цивільне — блакитні джинси і оранжеву футболку, в яких вирушив уранці, аби відпочити на березі річки, то попросив в одного з колег кашкета. Навіть незначна деталь одягу додає поваги й відваги.

— Іду, — повідомив він. — Передайте по лінії, що це я, а не вони.

— Це інспектор… Це Новак… Це він, сам Методій… — покотився шепіт ліворуч уздовж цепу і вернувся з правого боку, то якнайліпше доводило — кільце оточення не має розривів.

Методій поправив кашкета перед вітринним склом, набрав глибше повітря в легені і з магазинного напівмороку, із запаху прив’ялої гички вийшов під сонце на голий брук.

Перше, що він відчув, — на вулиці пахло зовсім інакше, ніж звикле. Де й дівся сморід від автомобільних газів, розлитого пива, в горлі не дряпало від диму міцних сигарет. А ще ж і лагідна тиша, порушувана лише легеньким шелестом вітру в молодих липках, які вигрівалися в травневому теплі.

«Як тут гарно стало… Отуди к бісу! — висварив він сам себе подумки. — Це вже, мабуть, на мене починає діяти пропаганда противника».

Сміливо перетнувши безлюдну вулицю, Новак наблизився до лігва терористів і енергійно й рішуче постукав.

У відповідь — тиша!

Відчинивши вхідні двері студії, інспектор постукав ще раз і сказав:

— Відчиніть.

Тиша. Повинен був сказати: «Іменем закону, відчиніть», — та, видно, недаремно він подумав перед тим про вплив ворожої агітації, бо ні сіло ні впало:

— Відчиняйте! «Тер-рор, Хор-рор»… — зрозумівши свою помилку, в останню мить змінив інтонацію і додав: — Це «Мар-рмелад»?

— Ні, — озвався зсередини тоненький, але сміливий голос.

— А хто? — спитав здивований Методій, натискуючи ручку дверей.

— Це я, — відповів Зефірин, стоячи серед студії.

— То ти не в цирку?

— Ні. Я з ведмедями приїхав.