Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

— Чао, рем! Молодіжна хунта бере в домі владу в свої руки. Не робіть нічого, що могло б наразити Марієтту на вендетту.[17]

У цій ситуації інспектор був певний, що грізний дядечко не буде залучений до операції, проте як представник влади не міг довго опиратися Івонці, котра хай там що, а вчинила бунт. Шальку рішення, як це часто буває, переважив випадок, чи, точніше, три випадки. По-перше: лисий товстун, який колись був харцером, став під вікном відділення і всім перехожим говорив, що до війни нічого такого трапитися не могло. По-друге: любительська кіностудія «Нервовий удар» почала знімати документальний репортаж під глумливою робочою назвою «Оса біля OEM носа». По-третє: Зефірин, свиснувши свисток у постового Войтасика, так у нього засвистав, що всі сили порядку й безпеки, сприйнявши свист за сигнал бойової тривоги, зібрались у відділенні. Довше чекати було б невиправдано.

— Хапайте, Войтасику, хлопчика, заберіть у нього свисток і в моїй машині підкиньте його до цирку. Звідти привезіть під «Гіперсам» двох бурих ведмедів. Виконуйте.

— Слухаюсь, — постовий стукнув каблуками, вибіг і вже через вікно спитав: — Сирену вмикати чи ні? Бо Зефірин каже, що вмикати.

— Не треба. Хіба що біля самого цирку трохи погудіть, — змилостивився інспектор і звернувся до підлеглих: — А ми, товариші, малими групками, спокійно і не в ногу, щоб не порушувати спокою громадян, подамося в район подій і зосередимось у «Гіперсамі» за овочевим прилавком, щоб із вулиці нас не видно було.

По дорозі завернули до завідувачки; інспектор Новак, чемно привітавшись, вибачився за несподіваний прихід і запевнив, що ніяких контрольних перевірок він робити не збирається, а прийшли вони сюди тому, що за «гіперсамівськими» вікнами можна не боятись ос і водночас будинок радіовузла видно як на долоні.

Коли зайшли в приміщення і нагинці сховалися за прилавком, замаскувавшись зеленою салатою, парниковими огірками й помідорами, а також пучками червоно-білої редиски, інспектор ніби між іншим сказав:

— Якщо мене пам’ять не зраджує, у вас тут працює на півставки сіро-бурий з блакитним кіт?

— Коот Йонатан. Дуже симпатичний і сумлінний.

— Часто заходить?

— Навіть не знаю, бо в нього ненормований час. А от ефект безсумнівний: протягом року жодної шкоди від чотириногих гризунів.

«Скільки ж шестиногих гризунів, чи то пак жалунів, тут лазить? — думав Методій, дивлячись крізь вітрину на медовий пояс навколо радіовузла, на якому жирували десятки тисяч струнких грізних ос у жовто-чорних мундирах. — Сам він їх сюди притягнути не міг, — вернувся він думкою до підозрюваного. — У нього мають бути спільники».

— Ви його бачили недавно?

— Аякже. У четвер він одержав квартальну премію і надбавку за знання іноземних мов, — збрехала завідувачка, бо ж понеділковий аванс видала неофіційно.

— Мови зовсім чужі?

— Не тільки. Дружніх країн — теж.

— У четвер?

— У четвер.

— Гм… Дякую. Якщо з’явиться, нехай зайде у відділення. Я хотів би спитати в нього поради, як вивести мишей у нашому архіві.

Інспектор говорив удавано байдуже, обличчя його було спокійне, але підозра його зросла, коли, крім усіх речових та інших доказів, які свідчили проти Йонатана, тепер додалося ще й фальшиве алібі. Адже не міг він одночасно лишити відбитки лап у відомості на премію і губити волосини на корі абрикосових дерев біля «Хати Бунгало»! Хіба що завідувачка «Гіперсаму» теж була їхньою спільницею!..