Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

— Ну, ну… Сьогодні, я бачу, нам нудьгувати не доведеться! — буркнув Новак сам до себе, чекаючи, що буде далі.

Над лапами виросла руда голова й запитала:

— Будете сьогодні їздити на машині з увімкненою сиреною?

— Ану йди-но сюди, зеленолапий, — запросив Новак.

— А ми його хап з приводу лап! — шепнув постовий Войтасик, ховаючись за двері, щоб відрізати дорогу Зефіринові.

— Ні в якому разі, — погрозив інспектор. — Чого вас тільки вчать на тих заочних курсах?

— Зіставленню фактів, — відрапортував постовий. — У записці свідка номер один зазначено, що перед тим, як до радіостудії залетіла бомба, зелена лапа відчинила вікно, а на нашому підвіконні з’явилися дві зелені лапи, — отже, з цього робимо безсумнівний висновок, що негайно…

— Треба заарештувати всіх жаб в околиці,— підсумував інспектор і звернувся до Зефірина, який заходив до кімнати. — В цирку був?

— Ні.

— Це ж чому?

— Я не дійшов. Там біля радіовузла такий цирк!..

— А лапи чому зелені?

— Це на мосту. Хотів допомагати малярам, у них сьогодні вихідний.

— Руками помагав?

— Щіткою. Тільки у відро впав, мало не по лікті.

— Войтасику, підіть до лабораторії, принесіть рештки того розріджувача, який ми в четвер привезли з Цюркави. А із складу речових доказів оте емальоване блакитне відро, і нехай миє над мискою руки, поки все відділення не вимацькав.

Хлопець мив руки повільно й старанно, розповідаючи на прохання інспектора:

— Ну як той директор вискочив…

— Ти по порядку розповідай, з початку.

— Нещасливого дня я народився.