Розділ «V. ТАЄМНИЦЯ ЧОРНОЇ КОРОЛЕВИ»

— Авжеж, — Хулія зосереджено насупила брови. — Гадаю, він би нізащо не змінив позицію, в якій загрожував шахом білому королю...

— Ще б пак. Ще один випадок уявного шаху, а відтак ми можемо виключити ймовірність знаходження чорного ферзя на bЗ... А що ви скажете стосовно dЗ? По-вашому, чорний ферзь міг піти звідти, приміром, щоб уникнути загрози з боку білого слона, розташованого на П?

Хулія досить довго аналізувала це припущення. Нарешті її обличчя осяяла усмішка.

— Ні, не міг з тієї ж самої причини! — вигукнула вона, здивована, що самостійно дійшла такого висновку. — Стоячи на 63, чорний ферзь також загрожував би білому королю уявним шахом, еге ж?.. Тому він не міг піти звідти, — дівчина обернулася до Сесара. — Диво, та й годі! Адже я ніколи в житті не грала в шахи...

Тепер Муньйос показав олівцем на а2.

— Такий само уявний шах був би й у випадку, якби ферзь знаходився тут, а отже, ми можемо відкинути й цю клітину.

— Тобто хід міг бути зроблений лише з b2, — завважив Сесар.

— Можливо.

— Що значить «можливо»? — спантеличено й водночас зацікавлено перепитав антиквар. — По-моєму, це очевидно.

— У шахах не часто трапляються речі, які можна було б розглядати як очевидні... Зверніть увагу на білі фігури, розташовані на вертикалі b. Що було 6, якби ферзь знаходився на b2?

Сесар задумливо погладив підборіддя.

— Йому б загрожувала біла ладдя, розташована на b5... Звичайно, саме тому його пересунули на с2 — щоб уникнути загрози з боку ладді.

— Непогано, — погодився шахіст. — Але це лише одна з можливостей. Утім, причина, що спонукала зробити цей хід, поки що для нас неважлива... Пам’ятаєте, що я вам щойно казав? Виключивши неможливе, ми залишаємо те, що так чи інак має бути вірним. А тепер підіб’ємо підсумки: якщо, по-перше, останній хід зробили чорні; по-друге, дев’ять з десяти розташованих на шахівниці чорних фігур не могли його зробити; по-третє, єдина фігура, яка могла зробити хід, це ферзь; по-четверте, три з чотирьох імовірних ходів ферзя неможливі... то в такому випадку чорний ферзь зробив єдиний можливий хід — зbЬ2 на с2 — і, мабуть, зробив його, щоб уникнути загрози з боку білих ладдей, розташованих на b5 та b6... Це зрозуміло?

— Ще б пак, — озвалася Хулія; Сесар дотримувався такої ж думки.

— Отже, — підсумував Муньйос, — ми змогли відтворити перший хід у цій ретроспективній партії, яку ми розігруємо. Наступна позиція — тобто попередня, бо ми граємо навпаки, — має бути такою (див. рис. 6).

— Бачите? Чорний ферзь і досі стоїть на b2, він ще не перемістився на с2. Відтак тепер ми повинні з’ясувати, який хід білих примусив ферзя до такої передислокації.

— Зрозуміло, що це був хід білої ладді, — завважив Сесар. — Тієї, що стоїть на b5. Ця підступниця могла переміститися з будь-якої клітини п’ятої горизонталі.

— Можливо, — відповів шахіст. — Однак це не повністю виправдовує втечу ферзя.

Сесар здивовано закліпав очима.

— Але чому? — Він перевів погляд на Муньйоса, а тоді знову на шахівницю. — Цілком очевидно, що ферзь утік через загрозу з боку ладді. Ви самі щойно це сказали.