Розділ «Лабіринт»

Беяр зняв каблучку з пальця. Еліс узяла її й покрутила в руках, знову почуваючись незручно під його пильним поглядом.

— Вона належить вам? — почула свій голос дівчина, боячись, що він зараз скаже «так» і підтвердить усі її страхи.

Беяр трохи помовчав.

— Ні, — відповів він нарешті, — хоча в мене є така сама.

— Тоді чия вона?

— Ви не знаєте? — перепитав Беяр.

На мить Еліс здалося, ніби вона знає. Однак потім раптове озаріння зникло, поступившись місцем здоровому глузду.

— Я не впевнена, — ніяково промовила вона, хитаючи головою, — але, гадаю, бракує ось цього. — І Еліс витягла з кишені маленький кам’яний диск із лабіринтом. — Він лежав разом з генеалогічним деревом у будинку тітки. — Дівчина віддала диск Беярові. — Це ви його їй послали?

Беяр не відповів. Згодом він сказав:

— Грейс була чарівною жінкою, високоосвіченою та розумною. Підчас нашої першої з нею зустрічі ми з’ясували, що маємо спільні інтереси, а також однаковий досвід.

— Для чого ця річ? — раптом спитала Еліс, не бажаючи, щоб її запитання відхиляли.

— Диск називається merel. Раніше їх було досить багато. А тепер залишився тільки цей, — відказав Беяр.

Еліс зачудовано дивилася, як Одрік уставив диску відповідну заглибину на каблучці.

— Aqui[180], — сказав він, потім посміхнувся і знову надів каблучку на великий палець.

— Це тільки прикраса, чи воно ще для чого служить? — поцікавилась Еліс.

Тепер Беяр посміхнувся так, немов вона щойно склала якийсь невідомий їй іспит.

— Це ключ, що був потрібен, — тихо промовив він.

— Потрібен для чого? — не вгавала Еліс.

Беяр знову не відповів, зате навіщось запитав:

— Алаїс приходить до тебе інколи у снах, чи не так?